«У 2004 році Галичина нарешті «об’єдналася» з Центральною Україною на ґрунті політичних уподобань. А це становило пряму загрозу тим, хто не потребує єдиної та демократичної України. Тому потрібно було зробити все, аби Галичина будь-що постала в очах решти українців неприйнятною чи хоча б іншою. Було застосовано тактику педалювання ультранаціоналістичних політичних настроїв у Галичині, які, хто б що про це не казав, навряд чи приживуться на решті України» - пише Т.Возняк у своїй статті для ZN.UA.
На його думку, автори цього проекту намагаються досягти кількох цілей.
«Галичина знову «відривалася» від Центральної України на ґрунті політичних преференцій. Місцеві вибори осені 2010 року закріпили цей вододіл по Збручу. У Галичині неподільно запанувало, принаймні номінально, ВО «Свобода», яка почала посилювати щораз жорсткішу націоналістичну риторику, чим, звісно, відстрашувала більшість поміркованих виборців України», - наголошує Т.Возняк.
«По-друге, домінування ВО «Свобода» у регіоні заблокувало створення загальнонаціонального демократичного руху. Бо ж відомо - країна голосує пів-на-пів. І ті кілька відсотків, які відгризе ВО «Свобода» на наступних виборах, роблять неможливим виграш поки що гіпотетичного демократичного блоку. Не вважатимемо ж ВО «Свобода» складовою демократичного блоку, якщо такий буде. Та й воно себе нею не вважає», - пише автор.
«ВО «Свобода» з його антиєвропейською риторикою полегшує процес ізоляції України від ЄС. Співпраця ВО «Свобода» з різко антиєвропейськими праворадикальними рухами у Європі - свічення цього. Таким чином, Західна Україна, як потяг, який мав би тягнути решту України до ЄС, перетворюється на колоду на шляху до ЄС», - переконаний автор.
«Якщо хтось думає, що це «ультра» - хлоп’яцтво, то він глибоко помиляється. Так само, як про це не здогадуються і щирі рядові члени ВО «Свобода». На жаль, ними теж маніпулюють - каналізують енергію їхніх національних почуттів у безперспективне й навіть таке, що дискредитує Україну, русло. Жаль хлопців - бо переважно щирі, хоча прості. Навіть не здогадуються, що ультранаціоналістична риторика, якою їх годують, відіграє таку ж саму ізолюючу роль, що й галицький сепаратизм, - виштовхує Галичину з українського контексту, робить її чужою решті України», - констатує автор.
Детальніше читайте в матеріалі Тараса Возняка «Привиди галицького сепаратизму та ультранаціоналізму» у свіжому номері «Дзеркала тижня. Україна».