Лідери держав Перської затоки, напевно, зараз відчувають справжнє занепокоєння. Вони не лише не просили про війну США проти Ірану, а й вважали, що виконують свою роль у посередництві між Іраном та міжнародною спільнотою. Процес рухався повільно, але були ознаки прогресу.
Наслідки війни для економіки та безпеки країн регіону відчутні навіть у короткостроковій перспективі. Якщо іранський режим виживе, а це цілком можливо, він матиме й довгострокові проблеми. Тим часом Ізраїль не сприяє покращенню ситуації, посилюючи консолідацію незаконних поселень на Західному березі, поки увага світу зосереджена в іншому місці, зазначає Бен Воллес, колишній міністр оборони Великої Британії.
Зі звітів з Тегерана видно, що режим не впав, а бомбардування навіть об’єднало частину населення на його підтримку (хоча далеко не всіх).
Згідно з оцінками, більшість балістичних пускових установок Ірану зруйновані, але тисячі простих дронів Shahed залишаються в бойовій готовності. Упродовж наступних тижнів Іран, ймовірно, продовжить низькоінтенсивні атаки на сусідів, підтримуючи нестабільність у регіоні, підвищуючи ціни на нафту та ускладнюючи міжнародне перевезення.
На думку Воллеса, зовсім не обов’язково бути експертом із питань оборони, щоб зрозуміти плани Ірану. Ще з 1980-х років лідери країни завжди використовували лише три інструменти: проксі-посередників, захоплення заручників та перекриття Ормузької протоки.
Перші два методи створювали проблеми протягом десятиліть, а третій періодично спливав — і зараз протока закрита набагато ефективніше, ніж раніше: її відкриття силою вимагатиме масштабних міжнародних зусиль, і Велика Британія цілком може бути втягнута у бойові дії. Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер уже заявив про це, а Трамп погрожує майбутньому НАТО, якщо не отримає допомоги у розблокуванні протоки.
План Трампа складався з двох складових: знищення, нібито вже ліквідованої, ядерної програми Ірану та зміни режиму. Перша, можливо, вже реалізована, а друга провалюється, бо окрім авіаударів жодного чіткого плану не існувало.
"Такий хаос відкриває можливості для ворогів: Росія вже отримала певне полегшення санкцій з боку США, а блокада Ормузької протоки Іраном шкодить економікам союзників у Перській затоці та не йде на користь власній економіці США", — переконаний колишній міністр оборони Британії.
Іранське керівництво добре розуміє: чим більше шкоди вони завдадуть своїм сусідам у Перській затоці, тим більше ці уряди будуть звинувачувати Трампа. Гнів у ОАЕ, Омані та Катарі можна використати на користь Ірану, створюючи розкол між ними та Заходом. Держави Перської затоки не просили цю війну, але саме вони відчувають її наслідки.
На думку Воллеса, проводити зміну режиму потрібно ґрунтовно: на це потрібні роки, а не дні, і спроби здійснити її лише авіаударами ніколи не дадуть результату.
Найгірше ще попереду. Воллес вважає, що Трамп вже зрозумів, що він недооцінив ситуацію. Тепер у багатьох своїх коментарях він додає фразу "мені радили", і, як завжди, скоро почне звинувачувати оточуючих.
"Можна очікувати будь-якої миті пост у Truth Social з повідомленням, що він "виграв". Після цього він повернеться грати в гольф, поки відносини США з усіма союзниками в Перській затоці будуть зруйновані. Це типова ситуація, коли супердержава з найпотужнішою армією світу керується групою телевізійних експертів і друзів по гольфу — виходить чистий хаос", — підсумував Воллес.
Нагадаємо, радник президента США з економіки Кевін Гассет повідомив, що Пентагон оцінює тривалість нинішньої війни з Іраном у чотири-шість тижнів. Він запевнив, що операція йде з випередженням графіку.