Український центр європейської політики нині здійснює серію адвокаційних поїздок до країн ЄС, аби сприяти позитивному рішенню Євроради щодо початку перемовин про вступ України. Першими у списку стали Франція та Німеччина. Виконавча директорка Центру Любов Акуленко та молодший аналітик Сніжана Дяченко в матеріалі для ZN.UA "Що насправді думають про вступ України до ЄС Париж і Берлін" розповіли, що французька сторона погоджувалася з українською делегацією і не намагалася дискутувати, тоді як німецькі експерти та політики уточнювали деталі й пояснювали позицію своєї країни.
Через це, продовжують автори, склалося враження, що Париж, на відміну від Берліна, наразі має обмежене розуміння євроінтеграційного контексту України.
"З одного боку, французькі політики й експерти розуміють, що Україна — не Чорногорія і ЄС має адаптуватися, щоб прийняти Україну, бо лише за цієї умови наша інтеграція може бути успішною. Франція наголошує на підході на основі заслуг (merit based approach) щодо розширення та просуває підхід "регати" — протилежний підходу вступу країн до ЄС групами. Для України це — сприятлива позиція, оскільки в разі групування країн рух до ЄС однієї країни-кандидата може гальмуватися через проблеми іншої, - наголошують експерти. - Та водночас у Франції є наративи щодо повсюдної корупції в Україні й мало хто згадує про зусилля в антикорупційній сфері, яких доклала Україна".
Це, безперечно, необхідно бороти, наголошуючи, що попри виклики Україна все ж таки здійснює реформи для запобігання та боротьби з корупцією.
Також звучало питання, чи зменшиться в разі приєднання України до НАТО її прагнення вступу до ЄС, розповідають в Українському центрі європейської політики. Там наголошують, що Києву варто пояснювати, що членство України в обидвох організаціях є взаємодоповнювальним: якщо НАТО — це про безпеку, то ЄС — про подальший шлях розвитку України.
"Інша проблема — Україна поступово зникає зі шпальт французьких передовиць, натомість домінують внутрішні питання. Відповідно, українським експертам і громадським активістам треба досягати ширшої французької публіки, - додають фахівці. - І це необхідно робити постійно, аби заповнювати вакуум обізнаності достовірною інформацією та запобігти втручанню російської пропаганди".
Варто зазначити, що диспути навколо української агропродукції, а також майбутній доступ України до спільної сільськогосподарської політики ЄС змусили нервувати й французьких фермерів. За словами авторів статті, їх цікавить, чи будуть вони змушені скоротити свої посівні площі, що буде з використанням добрив і пестицидів.
"Проте, як показала наша зустріч із французькою депутаткою, котра представляє інтереси фермерів, французи не налаштовані вороже, натомість готові співпрацювати й вести комунікацію", - підсумували вони.
Більше матеріалів Любові Акуленко та Сніжани Дяченко читайте на ZN.UA.