До виборів президента США залишається менш як два місяці. Загалом соціологія нібито показує лідерство кандидатки в президенти від Демократичної партії Камали Гарріс на загальнонаціональному рівні. Але воно є занадто непереконливим і перебуває переважно в межах статистичної похибки. Основна інтрига зводиться до того, чи повториться сценарій 2016 року, коли інша кандидатка від демократів, Гілларі Клінтон, лідирувала в загальнонаціональному рейтингу, але програла вибори за кількістю голосів виборників Дональду Трампу.
Коли 21 липня президент США Джо Байден після довгих обмірковувань зняв свою кандидатуру з електоральних перегонів, розпочався період стрімкого злету рейтингів Камали Гарріс. Ентузіазм демократів щедро підтримали спонсори та більшість медіа, які орієнтуються на Демпартію. До 21 липня Трамп захопив лідерство у виборчих перегонах. Його перевага посилилася після провальних для Джо Байдена дебатів 27 червня. А невдалий замах на кандидата від республіканців 13 липня поблизу Батлера в штаті Пенсильванія лише додав йому електоральних балів. Та після рішення демократів змінити кандидата в президенти лідерство Дональда Трампа швидко випарувалося.
Соціологи ще до висунення Камали Гарріс кандидаткою в президенти оцінювали її шанси у двобої з Трампом. Загалом ці оцінки були, м’яко кажучи, не на користь віцепрезидентки. То цікавішим є стрімкий злет її рейтингів наприкінці липня — в першій половині серпня. Гарріс, яка до того програвала Трампу 5–10%, зуміла не лише досягти паритету, а й вирватися вперед. Станом на другу половину серпня більшість опитувань віддавали їй перевагу в 1–4%. Здавалося, ще трохи — й ця синя хвиля перетворить Трампа на статиста. Але «медовий місяць» Камали Гарріс завершився. А з ним завершилася епоха невпинного зростання її рейтингів.
З’їзд Демократичної партії в Чикаго 19–23 серпня мав би надати додаткового імпульсу кампанії Камали Гарріс. Навіть соціолог Дональда Трампа Тоні Фабріціо прогнозував іще один короткочасний стрибок підтримки Гарріс. Але цього не сталося. Більшість національних опитувань свідчить про те, що Гарріс зберігає перевагу над Дональдом Трампом. Але вона становить лише 1–3% — в межах статистичної похибки.
Заради об’єктивності варто звернути увагу на те, що в окремих опитуваннях початку вересня Трамп знову випереджає Гарріс. Зокрема компанія Rasmussen Reports дає перевагу республіканцю на 1% — 47 проти 46%. А 8 вересня вийшли результати соціології New York Times / Siena College. У них теж лідерство за Дональдом Трампом: 48 проти 47%.
Станом на першу декаду вересня розрив між двома кандидатами незначний. Популярний агрегатор соціологічних досліджень Real Clear Politics дає Камалі Гарріс перевагу на загальнонаціональному рівні в трохи більш як 1%. Головну увагу учасників виборчих перегонів зосереджено на хитких штатах. Саме там вирішуватиметься доля кампанії 2024 року. Узагальнені дані соціології, як повідомляє Real Clear Politics, станом на першу декаду вересня фіксують незначне лідерство Трампа в Аризоні та Північній Кароліні. В Пенсильванії Трамп і Гарріс мають однаковий рейтинг. Натомість у Мічигані, Вісконсині, Джорджії та Неваді Камала Гарріс дещо випереджає свого опонента. Але в жодному з цих штатів немає стабільної та впевненої переваги того чи того кандидата. Ситуація є динамічною й постійно змінюється.
Незважаючи на лідерство в загальнонаціональних опитуваннях, соціологія — не та річ, яка мала б надміру заспокоювати команду Гарріс. Адже фактично її рейтинги нижчі за рейтинги Гілларі Клінтон. Це змушує аналітиків знову звертати погляд до кампанії 2016 року.
Того року Клінтон у середньому випереджала Трампа на 3,2% за національними опитуваннями. В провідних медіа панувала атмосфера близького тріумфу кандидатки від Демократичної партії. Букмекери тоді ставили на перемогу Клінтон коефіцієнт майже 88%. Окрім того, соціологія показувала лідерство Клінтон у деяких хитких штатах. Зокрема кандидатка від демократів мала б відносно впевнено перемагати в Пенсильванії, Мічигані, Вісконсині. Але фактично зазнала поразки в цих штатах. Її перевага на виборах становила лише 2%, й вона без шансів програла колегію виборників своєму опоненту.
Для порівняння, 2020 року лідерство Байдена над Трампом у соціології на загальнонаціональному рівні було істотно вищим: 7,2%. Байден упевнено лідирував майже в усіх опитуваннях, і це лідерство виходило за межі статистичної похибки. Реальні результати Джо Байдена виявилися скромнішими. Він переміг свого опонента з різницею в 4,5%. Та цього виявилося достатньо, щоби здобути перевагу в колегії виборників.
Камала Гарріс має певні переваги над Гілларі Клінтон. Вона зуміла уникнути протиборства всередині партії та швидко мобілізувати своїх прихильників, тоді як Клінтон довелося вести виснажливі праймеріз із Берні Сандерсом та шукати важкі компроміси всередині власної політичної сили. Нинішня Демпартія демонструє більшу єдність, ніж політична сила зразка 2016 року.
Здається, Гарріс вдається наразі тримати під контролем лівих «прогресистів». Хоча деякі її позиції починають зміщуватися ближче до центру, зокрема в частині захисту довкілля та оподаткування великого бізнесу. Також Гарріс вдалося нав’язати супернику боротьбу за такі штати, як Аризона та Джорджія, де Трамп упевнено лідирував вісім років тому. А ще вона менше асоціюється з так званим істеблішментом, імідж приналежності до якого дуже зашкодив Клінтон. Тоді як головний козир Трампа — його протиставлення далеким від народу елітам, які засіли у Вашингтоні, — трохи втратив актуальність.
Важливо, яке рішення ухвалять близько 18% виборців, які ще не визначилися. Цікаво, що 28% американців хотіли б більше дізнатися про Гарріс та її позицію, тоді як про Трампа — лише 9%. Це означає, що у багатьох американців іще не сформувалося остаточної думки щодо кандидатки в президенти від Демократичної партії. Потенційно це може зіграти на руку Гарріс.
Однак уже згадуване опитування New York Times / Siena College зафіксувало деякі тривожні для Гарріс моменти: майже половина виборців стверджує, що вона є «занадто ліберальною чи прогресивною». Попри доволі скандальний імідж Дональда Трампа половина електорату вважає, що він перебуває «не надто далеко» ліворуч чи праворуч у головних питаннях, які їх турбують. Лише близько третини кажуть, що він займає позицію «занадто далеко справа». Водночас майже половина виборців, навпаки, переконана, що Гарріс перебуває занадто ліворуч, і лише 41% каже, що вона відхилилася від центру «не надто далеко». І більшість виборців покладає на нинішню віцепрезидентку певну відповідальність за проблеми на кордоні.
Команда Гарріс не приховує орієнтації на жіночу аудиторію. Проте, здається, в гонитві за голосами жінок вона почала забувати про іншу половину населення. Останні опитування свідчать: у Гарріс виникли серйозні труднощі із завоюванням довіри серед чоловіків-виборців. Кандидатка в президенти від Демпартії лідирує серед жінок, причому майже з тими самими відсотками, з якими свого часу лідирувала Гілларі Клінтон. Але починає втрачати голоси чоловіків швидше, ніж завойовувати жінок. Зокрема коли йдеться про такі ключові штати, як Пенсильванія, Невада та Північна Кароліна.
Наприклад, Трамп випереджає Гарріс серед чоловічого населення Пенсильванії на 15 пунктів — 55 проти 40%. Водночас Гарріс випереджає Трампа серед жінок-виборців у штаті на 11 пунктів — 53 проти 42%. У Неваді перевага Трампа серед чоловіків становить 18%, тоді як Гарріс серед жінок — 16%. У Північній Кароліні республіканець лідирує на 10% серед чоловіків, а Гарріс утримує першість серед жінок на 5%. Навіть у Каліфорнії, оплоті демократів, підтримка Гарріс серед чоловіків упала на 10%. І хоча за Камалу Гарріс загалом по країні готові проголосувати 53% жінок, Дональда Трампа готові підтримати 56% чоловіків. Очевидно, Тім Волз, кандидат у віцепрезиденти, не справляється із завданням допомогти Гарріс мобілізувати чоловіче населення.
Дебати між Дональдом Трампом і Камалою Гарріс, які відбулися пізно ввечері 10 вересня, теоретично можуть надати імпульс виборчій кампанії в той чи той бік. Згідно з опитуванням каналу CNN, 63% глядачів назвали кандидатку від Демократичної партії переможницею двобою. Тоді як Дональду Трампу віддали перевагу лише 37%. Цей вечір точно не був тріумфальним для республіканця. Хоча й розгромним його не назвеш.
Водночас не варто переоцінювати вплив дебатів на виборчу кампанію. Зазвичай за підсумками дебатів лише декілька відсотків виборців змінюють свою думку у бік того чи того кандидата. У вересні 2016 року Гілларі Клінтон, згідно з опитуванням того ж таки CNN, виграла дебати в Трампа з відчутнішою різницею 62 на 27%. Проте це не допомогло їй здобути перемогу на виборах.
1 жовтня мають відбутися дебати між двома кандидатами у віцепрезиденти — Джей Ді Венсом та Тімом Волзом. Ця подія теж може почасти вплинути на остаточне рішення американського електорату. Загалом до завершення виборчої кампанії залишається достатньо часу для появи різних «чорних лебедів». Тож тренди ще можуть змінитися в той чи той бік.
Наскільки високою є ймовірність повторення сценарію 2016 року? Вона не нульова й точно існує. Принаймні букмекерські контори вважають, що обидва кандидати мають приблизно однакові шанси перемогти. Що робить виборчі перегони ще більш непередбачуваними. Ймовірно, фінальне рішення американців на виборчих дільницях 5 листопада буде зумовлене насамперед не підсумками дебатів, а реальним станом економіки, інфляції та суб’єктивним сприйняттям пересічними американцями поточного рівня життя.