Про це у своїй статті для ZN.UA пише доктор економічних наук, професор Олександр Кендюхов.
«Тут обман, лицемірство, лестощі, брехня, зрада, розігрування комедій перед іншими і перед собою є головними правилами і законами, - пише автор. - Оскільки політик хоче втриматися на вершині суспільної піраміди, він при природному для сучасного суспільства порядку речей користується своїм інтелектом насамперед для облуди. У таких умовах міфічне моральне зобов'язання бути правдивим трансформується у фактичне моральне зобов'язання брехати пропорційно до прийнятої умовності, тобто брехати стадно і в одному обов'язковому для всіх стилі. Дивно і незрозуміло, яким чином у народу, який безпосередньо породив таку соціальну систему, може виникати надія на щире прагнення даної системи до істини і справедливості?»
За словами професора, десятки років українські політики завдяки «мудрому і амбітному» народу постійно міняються місцями, називаючи себе то владою, то опозицією.
«У міру здрібніння простого українця відбувається свого роду здрібніння створеної ним же і влади, і опозиції, - вважає О.Кендюхов. - Перша не бачить свого призначення у контексті героїчної історії, тобто не прагне бути її сторінками, а друга вироджується в річ у собі, опозиція заради опозиції, перефразовуючи Чехова - опозиція у футлярі. Політика великих карликів. Всі наші політичні партії та державний устрій - наслідок послаблення особистості, наслідок занепаду».
Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Олександра Кендюхова «Люди-тіні».