Про це пише Володимир Кравченко у статті «Як ділити будемо?» у свіжому номері «Дзеркала тижня. Україна».
«Наші співрозмовники стверджують: тепер у Києві готові до певних компромісів заради того, щоб нарешті повністю завершити юридичне оформлення кордону. А це необхідно зробити, оскільки в інтересах держави мати міжнародно визнані кордони, оформлені належним чином. Це, по-перше, підвищить надійність охорони наших кордонів від нелегальної міграції і контрабанди: прикордонники повинні чітко знати, де закінчується українська земля і починається чужа територія. По-друге, дозволить вирішити з росіянами низку питань, пов'язаних і з безпекою судноплавства, і з рибальством. По-третє, делімітація і демаркація кордону повинна посилити позиції нашої країни в переговорах щодо лібералізації візового режиму з Європейським союзом», - пише автор.
У той же час він вказує, що «Росію, яка довгі роки не могла вмовити Київ поступитися своїм суверенітетом над Керч-Єнікальським каналом, цілком влаштовувала ця невизначеність з проходженням кордону: росіяни можуть дозволити собі вести переговори десятиліттями, не відступаючи ані на йоту від своєї позиції». «Адже в розмежуванні азово-керченської акваторії більше зацікавлені українці. А російські кораблі нерідко проходять по каналу, не сплачуючи лоцманського збору нашій країні, російські рибалки часто ловлять рибу в українській зоні відповідальності. «Продавлений» ж російськими дипломатами у 2003 році договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки передбачає, що ці акваторії є внутрішніми водами України та Росії», - йдеться у статті.
У матеріалі також стверджується, що «відмовляючись від принципу спільних вод, Київ у той же час нібито готовий прислухатися до пропозицій росіян і більш лояльно підійти до розмежування Керченської протоки, Азовського і Чорного морів, змістивши лінію кордону в нашу сторону, а також надати для російських кораблів гарантії свободи судноплавства по каналу».
«Українська дипломатія вже зробила кілька поступок росіянам у питанні делімітації Азовського моря. Так, дискутуючи про методику розмежування Азова, росіяни фактично домоглися від Києва відмови від методу серединної лінії. А це ж було зафіксовано ще в травні 2008 року у протоколі чергового раунду переговорів. Але для росіян метод серединної лінії не вигідний, оскільки при такому розмежуванні Азовського моря співвідношення російської частини акваторії до української складе 40 до 60. Росіяни хочуть, щоб лінія змістилася у бік України, щоб співвідношення було 50 на 50. І ось вже наша делегація відмовилася враховувати при розмежуванні Азова українську затоку Сиваш, однак взяла до уваги російську Таганрозьку затоку. Адже українська частина багата не тільки на рибу: в ній знаходяться перспективні нафтогазові родовища», - відзначає автор.
Детальніше читайте у статті Володимира Кравченка «Як ділити будемо?» у свіжому номері «Дзеркала тижня. Україна».
