Один з росіян, побувавши на Мюнхенській конференції з безпеки минулого тижня, написав у Twitter, що, почуті ним промови доводять другорядне значення України для Європи.
Ніщо не втішає Москву більше, ніж переконання, що для Заходу російська агресія проти сусідньої країни - це дрібниця. Це полегшує роботу над створенням перешкод для виконання Мінських угод і над підривом української стабільності за допомогою військового і економічного тиску, тероризму і інформаційної війни.
Але навіть попри те, що згадане вище повідомлення в Twitter було абсолютно неправдивим, таке російське тлумачення ситуації в контексті інших новин минулого тижня змушує зробити два висновки.
Про це в статті для Atlantic Council пише старший науковий співробітник Американської ради закордонних справ Стівен Бланк.
Перший висновок говорить про те, що всі подібні повідомлення добре ілюструють те, що російський уряд і деякі російські експерти вважають війну проти України повністю справедливою і виправданою, тому що країна нібито не має права на незалежне існування. В Москві вважають, що Україна і її народ - це насправді Росія і росіяни. У них немає самостійної історії, культури, релігії чи права на існування як суверенна держава в межах визнаних світом кордонів. Навряд чи вдасться знайти літературу про російську зовнішню політику чи статті апологетів Володимира Путіна на Заході, в яких би не наводилися такі аргументи. І до тих пір, поки Москва буде продовжувати так думати, війна буде продовжуватися, так само як і російська війна проти Заходу, на яку вказали обвинувачувальні висновки, оприлюднені спеціальним представником Департаменту юстиції США Робертом Мюллером.
Саме тому, на думку автора, американська і європейська підтримка України лишається дуже важливою. Російське вторгнення в Україну стало найбільш зухвалим актом агресії в Європі з часів Другої світової війни і з часів вторгнення Іраку в Кувейт в 1990 році, якщо оцінювати глобально. Тому ставитися до конфлікту теж треба відповідно. Західна підтримка України, яка включає передачу зброї, повинна продовжуватися паралельно з західним тиском на Київ для пожвавлення його роботи над демократичними реформами, без яких українська держава лишиться уразливою перед Росією. Всі країни, які розташовані західніше від Росії, розуміють і визнают, що незалежна і демократична Україна в кордонах від 1991 року не загрожує нікому. Насправді, як зауважив професор Шерман Гарнетт ще покоління тому, Україна - "наріжний камінь" європейської безпеки.
"Ці міркування підводять до другого висновку. Збіг останніх подій - активності в Мюнхені і публікації американських обвинувачувальних висновків - демонструє, що українська війна - це і наша війна, тому що Москва досі воює проти Заходу", - пише Бланк, нагадуючи, що у обвинуваченнях Мюллера описуються російські дії з 2014 року, які пожвавилися після того, як Захід відреагував на російську агресію проти України.
Ці факти також перекреслюють аргументи апологетів Росії на Заході, які вважають, що Москва має право на свою "сферу впливу", в яку Україна теж входить. Російська війна проти Заходу демонструє, що Росія не зацікавлена у побудові такої сфери. Вона хоче переглянути весь світовий порядок, сформований після Холодної війни, так, щоб у неї була можливість діяти, як заманеться.
Як доводять обвинувачувальні висновки Мюллера і свідчення голів американських розвідувальних служб, російська війна проти США і Європи продровжується так само, як і проти України. І цей факт зобов'язує американський і європейські уряди не лише розробити тривалу, надійну і багатосторонню стратегію проти Росії, а й допомогти Україні з цим.
17 травня 2017 року міністерство юстиції США призначило Роберта Мюллера на посаду спеціального прокурора для розслідування втручання Росії в президентські вибори.
У рамках справи Мюллер викликав на допит генерального прокурора США Джеффа Сешнса. Він став першим з адміністрації Трампа, який давав свідчення в цій справі.
Про свою готовність під присягою свідчити заявив і сам президент Дональд Трамп.
Разом із тим, він неодноразово заявляв про відсутність будь-якої "змови" з Росією.