Юридично довести факт російської агресії, що почалася з лютого 2014 р., нескладно. Але позиція офіційної України щодо захисту національних інтересів у протистоянні російській агресії породжує багато питань через відсутність стратегії.
Про це в статті для DT.UA пише кандидат юридичних наук, заступник голови Громадської комісії з розслідування і попередженню порушень прав людини в Україні Станіслав Батрин.
До числа практичних і термінових проблем (пов'язаних із застосуванням практичних правових інструментів), які з березня 2014 р. залишаються не вирішеними Україною, належать проблеми із захистом державних інтересів за наслідками так званої "націоналізації" великих підприємств на окупованих територіях (ДАТ Чорноморнафтогаз, ПАТ "ДТЕК Крименерго", ПАТ "Кримгаз", ПАТ "Укртрансгаз", ДП "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами", ПАТ "Укртелеком") та інших суб'єктів господарювання, єдиним або частковим власником яких є Україна.
Тільки з засобів масової інформації регулярно повідомляють про сотні об'єктів, втрачених Україною в інших секторах економіки. Та чи є сенс перелічувати такі випадки, коли втрачених об'єктів - тисячі? Шкоду, звісно, можна підрахувати, але не математика є вирішальним аргументом у боротьбі. Вирішальне значення мають конкретні юридичні дії тактичного і стратегічного характеру - менеджмент у юридичному захисті інтересів країни, зазначає автор.
"Крім того, дивує і ставлення держави до бізнесу, який перебуває на території окупованих територій: ідеться або про підприємства, частка в яких поділена між державою та приватним сектором, або ж про ті підприємства, які повністю засновані приватними суб'єктами. З останніх можемо згадати хоча б офіційну позицію компанії WOG від 11.09.2014 р., керівництво якої заявило дослівно таке: "Міненерго дає зрозуміти, що воно "вмиває руки" й залишає українські компанії наодинці з проблемами щодо повернення майна, компенсації втрат, погашення банківських кредитів". Не надаючи особливого значення даній заяві (і не вдаючись до пошуків правди в межах цієї статті), ми тільки маємо підкреслити думку, що відповідь влади на ініціативи бізнесу із захисту своїх прав на території АРК Крим - мовчання. Таке мовчання (читай "мирний протест") було запропоновано на Майдані, далі - під час анексії АРК Крим, тепер - щодо підтримки Україною бізнесу, який готовий подавати позови проти Росії в міжнародні інституції за підтримки держави, та, власне, і самостійних дій України на зазначеному напрямі", - пише Батрин.
На його думку, дії України мають бути послідовними, відповідальними і, головне, скоординованими для недопущення негативних наслідків.
"Проте сьогодні ми не знаємо нічого про координацію таких юридичних дій органами влади України, застосування наявних механізмів правового захисту, які б вирішували проблеми держави та бізнесу на окупованих територіях, як спільно, так і окремо. Україна, на нашу думку, самоусунулася від застосування тих інструментів міжнародного права, які застосовуються бізнесом.
За відсутності офіційної інформації, можна зробити висновок, що Україна не робить скоординованих кроків у правових відносинах з РФ, що породжує низку ризиків державного значення. І це - недозволенна розкіш, оскільки внаслідок збройної агресії Росії й захоплення частини території України виникає великий і надзвичайно складний, у правовому сенсі, комплекс правових проблем, пов'язаних із відновленням попереднього стану та компенсацією збитків постраждалих осіб і держави. Якщо не здійснити системну організацію всіх юридичних процедур та вимог, хаотичний процес відстоювання державних і приватних інтересів призведе до юридичного колапсу, в якому неможливо буде досягти результату, - задоволення вимог України, фізичних та юридичних осіб", - робить висновок автор.
На його думку, допустивши хаос і плутанину у правових відносинах з Росією саме зараз, - ми програємо. Не окремий спір, а юридичну війну.
Докладніше читайте в статті Станіслава Батрина Війна проти Росії: юридичний фронт у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".