Про це йдеться у депутатському запиті народного депутата Григорія Омельченка, текст якого має у своєму розпорядженні ZN.UA.
Зокрема, за словами парламентаря, це стосується проведення допитів, які проводилися пізно ввечері та вночі, у вихідні дні, впродовж тривалого часу (від чотирьох-п’яти до 10-12 годин поспіль, хоча це не обумовлювалось обставинами справи). Допиту піддавали осіб, які перебували у хворобливому та стомленому стані, не зважаючи на їхні прохання перенести допит через вказані причини та потребу в медичній допомозі. Допитам передувало тривале їх очікування допитуваними особами у приміщенні ГПУ. Слідчі допускали висловлювання, які допитувані сприймали як завуальовані погрози притягненням їх до кримінальної відповідальності або взяттям під варту в разі ненадання «потрібних» даних. Слідчі ставили допитуваним запитання, які не мали жодного стосунку до предмета доказування у справі, тощо.
Крім того, слідчі фактично призначали потерпілих. В якості прикладу Г.Омельченко наводить обставини визнання потерпілим у цій справі Ю.Наріжного. На досудовому слідстві Ю.Наріжний (у судове засідання він не з’явився) дав показання, згідно з якими вважає, що незаконні дії міністра внутрішніх справ України Ю.Луценка з позачергового виділення квартири Л.Приступлюку призвели до порушення його конституційних прав. Разом з тим на досудовому слідстві не було з’ясовано, яким чином Ю.Наріжний може бути потерпілим, якщо рішення про надання квартири Л.Приступлюку було ухвалено 6 травня 2005 р., а Ю.Наріжний став на квартирну чергу лише у вересні 2005 р., тобто через чотири місяці після того, як Л.Приступлюку було надано квартиру.
«Про обвинувальний ухил досудового слідства може свідчити те, що жодного свідка не було допитано на предмет того, чи мали відповідні діяння обвинувачених позитивний ефект (від святкування дня міліції до продовження строку ведення оперативно-розшукової справи)», - йдеться у запиті.
Крім того, досудове слідство у справі Ю.Луценка здійснювалося особами, участь яких у слідчих діях (зокрема допитах) не відображена у відповідних процесуальних документах. Це не тільки є підставою для невизнання таких документів джерелами доказів, а викладених у них даних - доказами, а взагалі ставить під сумнів легітимність проведеного досудового слідства у цій справі. Наприклад, допит свідків Я.Максимця, В.Марецького, С.Левченка, В.Шаповала.
Проведення допитів свідків, потерпілих та обвинувачуваних багатьма посадовими особами ГПУ, участь яких у цих слідчих діях не відображена у протоколах допитів, було звичною практикою при розслідуванні справи Ю.Луценка. За словами Г.Омельченка, це є грубим порушенням визначеного законом порядку проведення досудового слідства. Отримані у вказаний спосіб дані, на підставі яких ГПУ встановила винуватість Ю.Луценка та інших підсудних у цій справі в інкримінованих їм злочинах, за законом не можуть визнаватися доказами.
Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна».