Директор з науки і розвитку ГО "Інститут громадянського суспільства", один з авторів децентралізації Анатолій Ткачук у своєму матеріалі для ZN.UA описує причини і ризики протистояння між центральною владою і місцевим самоврядуванням, яке загострилося в останній час.
За його словами, Ахіллесовою п'ятою рейтингу конкурентоспроможності країн для України є слабкість інституцій (104-те місце з 141!). Ткачук зауважив, що для того, аби покращити позицію у цьому індексі, Україні потрібно здійснити реформи в системі управління і вибудувати стійкі, ефективні інституції.
"Але що ми отримали з інституціями 2019 року? У нас відбулося повне перезавантаження влади: обрано нового президента, новий склад Верховної Ради, сформовано новий уряд. Це нормальна практика демократичних держав. Але далі щось пішло не так. Замінено ЦВК, хоча підстав для цього не було, замінено генерального прокурора (уже двічі), замінено державних секретарів міністерств, відбулися принципові зміни у Верховному суді, змінено голову ДБР", - зазначив автор.
Він також вказав на те, що відбувся руйнівний процес у державній службі. Зокрема, зміни законодавства тепер позбавляють державних службовців будь-якого захисту при зміні керівництва органом. Перший новосформований монофракцією "Слуга народу" уряд Олексія Гончарука протримався лише шість місяців, у наступному уряді Дениса Шмигаля протягом місяця вже замінено двох міністрів: охорони здоров'я та фінансів, частину міністрів досі не призначено.
"Усе це створює серйозні дисбаланси на національному рівні управління", - підкреслив Ткачук.
У регіонах ситуація ще гірша. Адже досі не в усіх областях призначено голів ОДА. У деяких областях за останні пів року змінилось уже двоє голів, чи не в половині районів досі не призначено очільників РДА. Призначені голови ОДА не знаходять розуміння та підтримки серед органів місцевого самоврядування, їх прилюдно можуть принизити місцеві олігархи.
"У результаті в системі публічної влади на початок пандемії склалася досить показова ситуація. З одного боку, державні інституції перезавантажені не у найкращий спосіб, укомплектовані недосвідченими кадрами, а в багатьох місцях узагалі без нового керівництва, відтак, не мають змоги впроваджувати державну політику як через власну слабкість, так і через відсутність артикуляції такої політики з боку уряду та президента", - зазначив автор.
З іншого боку, за словами Ткачука, територіальні громади міст обласного значення та об'єднані територіальні громади, створені в результаті децентралізації, на цьому тлі слабкості державних інституцій виглядають такими собі бастіонами стабільності та впевненості.
Порівняння не на користь виконавчої влади. Однак слабка центральна влада замість того, аби заради безпеки держави налагодити максимально можливе партнерство з органами місцевого самоврядування та передусім з головами найбільших міст, центр тисне на місцеве самоврядування і входить у конфронтацію із міськими головами.
Детальніше про прецеденти, створені першим раундом нового етапу відносин "місцеве самоврядування/виконавча влада", та до чого вони можуть призвести, читайте у статті Анатолія Ткачука "Черкаси. Дурний сон або небезпечний прецедент?" для ZN.UA.