ТСК не знайшла доказів причетності Зеленського та Єрмака до спецоперації щодо «вагнерівців»

Тимчасова слідча комісія Верховної Ради щодо можливих протиправних дій влади та інших осіб, що могли сприяти порушенню державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України й становити загрозу нацбезпеці держави, оприлюднила проміжний звіт. Зокрема, ТСК не знайшла доказів того, що президент Володимир Зеленський та голова Офісу голови держави Андрій Єрмак причетні до відтермінування спецоперації із затримання найманців ПВК «Вагнер».

Про проведення розвідки стосовно так званих «вагнерівців»

ТСК підтвердила, що з 2014 року розвідувальними органами України та Служба безпеки документувала участь російських військових і найманців у війні проти України. У слідчій комісії пояснили, що для цієї роботи не потрібне політичне погодження. Це стандартний обов’язок цих структур. Така робота здійснюється постійно і не переривається жодним політичним рішенням чи змінами у владі. 

Встановлено, що ГУР Міноборони підтвердила присутність в ОРДЛО з 2014 року кількох російських приватних військових компаній, серед яких були «Вагнер» та «МАР». При цьому ТСК встановила факт проведення щодо цих ПВК розвідувальних заходів у період 2018-2020 років.

«ТСК отримала дані про те, що на одній із оперативних нарад між ГУР МОУ та СБУ було запропоновано організувати контрольоване переміщення 33 осіб (відібраних з 396 ідентифікованих осіб) з території РФ до країни, де існувала б можливість їх офіційного затримання, та прийнято рішення про проведення окремого спеціального активного заходу», – йдеться у звіті.

За даними ТСК, спільний активний захід СБУ та ГУР МОУ почався в кінці червня 2020 року, а саме після успішного завершення розвідкою Міноборони збору даних. Зокрема, планувалося виманити 33 відібраних найманців з РФ, за легендою – до Боліваріанської Республіки Венесуела. 

«ТСК виявила, що п’ятий президент України не міг санкціонувати проведення цього активного заходу, оскільки він був розпочатий в кінці червня 2020 року. ТСК констатує, що активний захід здійснювався силами лише українських розвідувальних та контррозвідувальних органів», – вказано у звіті.

Про відтермінування/скасування активного заходу

Згідно зі звітом, наявні дані дозволяють зробити висновки, що відбулося відтермінування активного заходу – з 25 липня на 30 липня 2020 року. При цьому ТСК достеменно не встановила, хто і на якому рівні в Україні прийняв рішення про відтермінування. Водночас за даними слідчої комісії, немає жодної документально оформленої вказівки про відтермінування з боку будь-якої посадової особи. 

«ТСК також не знайшла підтвердження того, що президент України давав особисті розпорядження керівництву ГУР МОУ відтермінувати активний захід, що засвідчують всі наявні показання заслуханих осіб. Також встановлено, що керівник Офісу президента не має повноважень надавати розпорядження керівнику ГУР МОУ щодо відтермінування будь-якого розвідувального заходу», – йдеться у звіті. 

ТСК встановила, що міністр оборони може санкціонувати певні дії в рамках активного заходу лише в частині, яка стосується додаткового залучення ЗСУ, і не може санкціонувати чи управляти перебігом цього активного заходу в цілому.

Про можливий виток інформації/зрив спецоперації

ТСК встановила, що в РФ та Білорусі могли знати про окремі процеси, які відбувались в рамках реалізації першого розвідувального та другого активного заходів українських спецслужб. Водночас слідча комісія не знайшла підтвердження, що витік даних відбувся  з української сторони. Згідно зі звітом, жодна заслухана ТСК особа не зазначила, що знає про факт подібного витоку. 

Водночас за даними ТСК, всі матеріали, які з’явилися в інтернеті, датовані починаючи з 13 липня 2020 року та походять з СБУ, Офісу генерального прокурора. При цьому жодного документа розвідувальних органів в публічному доступі немає. 

«ТСК не вдалося встановити, чи координувалися між собою спецслужби Російської Федерації та Республіки Білорусь, здійснюючи власні активні заходи, чи у той період вони діяли в рамках власних заходів, спрямованих одна проти одної. Проте, враховуючи тривалий термін перебування найманців на території Республіки Білорусь, встановлені особливості роботи білоруських спецслужб, публічні заяви президента Республіки Білорусь того періоду, ТСК вважає, що затримання 33 найманців було очікуваним наслідком роботи білоруської спецслужби в умовах посиленого контррозвідувального режиму напередодні президентських виборів. Слід зазначити факт, що одну особу з групи найманців не було екстрадовано до Російської Федерації разом з іншими членами групи», – йдеться у звіті. 

ТСК підтверджує, що Володимир Зеленський розмовляв із білоруським диктатором Аляксандром Лукашенком після затримання 33 найманців білоруськими спецслужбами, а саме – 5 серпня 2020 року.

Про спецоперацію РФ з дезінформації

ТСК констатувала, що з моменту затримання «вагнерівців» російські спецслужби розпочали спеціальну операцію з дезінформації проти України, аби представити роботу українських спецслужб, органів державної влади в негативному світлі, нівелювати їх результати, висвітлити як невдалі, викликати внутрішню дестабілізацію та спровокувати недовіру до інституцій держави. 

«ТСК встановила, що вирішальний інформаційний вплив на розпалювання внутрішнього суспільно-політичного конфлікту навколо тематики мали російські інформаційні джерела. ТСК не виключає, що могло мати місце поєднання окремих елементів російської спецоперації проти України та окремих елементів політичної кампанії в Україні, яка супроводжувала ці події», – йдеться у звіті. 

Щодо подій поблизу міста Іловайська Донецької області в період з липня по серпень 2014 року та подіями, пов’язаними з підготовкою і проведенням «Дебальцевської операції»

ТСК встановила, що іловайська трагедія мала не лише важкі військові, але й не менш важкі політичні наслідки для країни. Вказано, що вона стала фоном зустрічі президентів України та РФ 26 серпня 2014 року в Мінську. Також вона значною мірою, визначила підписання 5 вересня 2014 року «Мінських домовленостей», а також прийняття Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». 

«ТСК вважає, що основними причинами, які призвели до іловайської трагедії, є неналежна організація оборони країни як системи політичних, економічних, соціальних, військових, інформаційних, правових, організаційних та інших заходів щодо захисту держави в умовах збройної агресії», – йдеться у звіті. 

Також ТСК визначила чинники, які значною мірою зумовили іловайські події: 

• невведення воєнного стану, що призвело до дезорганізації управління військовими діями; 
• помилкові кадрові рішення і дії політичного і військового керівництва;
• невжиття політичним і військовим керівництвом вичерпних заходів щодо деблокування іловайського угрупування та організації коридору для виведення українських військ з оточення, результатом яких стала втрата сотень людських життів. 

Також слідча комісія встановила, що керівництво Міноборони та Генштабу ЗСУ часів іловайської трагедії систематично протидіяло та блокувало роботу попередньої комісії Верховної Ради з цього питання. Це робилося попри неодноразові звернення попередньої ТСК з цього приводу до колишнього президента України. 

«ТСК продовжить роботу із перевірки подій та обставин, які стали підставою для проведення розслідування. По закінченню роботи ТСК Верховній Раді України буде підготовлено пропозиції щодо законопроєктів, висновків та інші матеріали, з якими буде ознайомлено народних депутатів України», – йдеться у звіті.

9 вересня ТСК повідомила про завершення розслідування справи «вагнерівців». Голова ТСК Мар’яна Безугла заявила, що санкціонованої спецоперації із затриманням найманців нібито не було, а проводився «спеціальний розслідувальний захід» зі збирання інформації про бойовиків російсько-окупаційних військ.

За нашою інформацією, готувати спецоперацію допомагали спецслужби інших країн, зокрема, американські. На початку вересня американський канал CNN оприлюднив матеріал, в якому стверджувалося, що Центральне розвідувальне управління США допомагало Україні організувати операцію. У Вашингтоні кажуть, що американські спецслужби дійсно знали про підготовку операції, але не брали участі у ній.