Положення чинної редакції статті 368-2 Кримінального кодексу України, яка встановлює відповідальність за незаконне збагачення, суперечать конституційному принципу презумпції невинуватості та правовим принципам кримінальної відповідальності, що створює ризики порушення правоохоронними органами конституційних прав обвинувачених і ускладнює діяльність антикорупційних органів.
Про це у своїй статті для DT.UA пише екс-заступник голови СБУ – колишній начальник Головного управління "К" Віктор Трепак. За його словами, положення статті створюють правову ситуацію, коли всі державні чиновники потенційно винні у незаконному збагаченні, що дозволяє в будь-який момент пред'явити більшості з них юридичні претензії щодо законності придбаних активів.
Автор вказує, що згідно з цим законом, слідчим органам доводиться шукати не доказ провини підозрюваних, а обґрунтування законності їх активів.
"Перше "але" криється в незрозумілій логіці закону: чому слідчому, детективу чи прокурору треба доводити законність чиїхось активів, якщо суть злочину, передбаченого ст. 368-2 КК, полягає у незаконномузбагаченні? Адже, щоб притягти особу до відповідальності, стороні обвинувачення треба довести незаконність, а не законність її діяння. Зрештою, і кримінальний закон встановлює відповідальність саме занезаконне збагачення, а не за законне набуття активів", – підкреслює він.
Крім цього, норма статті ставить обвинувачених у положення, в якому їм доводиться відповідати за одне і те ж діяння двічі, (оскільки незаконне збагачення – це лише результат конкретного способу неправомірного отримання активів), що суперечить статті 61 Конституції України.
"По суті, відповідальність за незаконне збагачення є додатковою (фактично - повторною) відповідальністю за діяння, яке стало джерелом такого збагачення. Відповідно ж до статті 61 Конституції, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Тому особа, образно кажучи, не може отримати по 10 років з конфіскацією і за незаконне збагачення, і за одержання хабара, в результаті якого відбулося таке збагачення", – пише Трепак
На думку експерта, норми статті, у її нинішньому вигляді, створюють сприятливий грунт для зловживань з боку правоохоронних органів і владних структур, що вже зараз простежується в їх практичній діяльності. Недоліки цього законодавства створюють передумови для розвалу справ про корупцію, а також для їх успішного оскарження їх вироків в ЄСПЛ.
"Застосування цієї статті, яка, фактично, ґрунтується на принципі презумпції винуватості, за відсутності незалежного суду та при заполітизованій правоохоронній системі містить у собі загрозу порушення конституційних прав і перетворення юридичного процесу в політико-особистісні акти розправи. За великим рахунком, законодавець створив правову фікцію (обманку), яка ускладнює діяльність антикорупційних органів і ефективну протидію корупції загалом", – резюмує він.
Трепак вказує, що стаття 368-2 КК України потребує негайного виправлення, зокрема – більш коректного визначення незаконного збагачення, як "незаконного набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі...".
Раніше Віктор Трепак писав, що замість того щоб усунути корумповану верхівку, вибіркове використання результатів е-декларування може її зцементувати, а також призвести до диктатури та поховати демократію. На його думку, за умови майстерного використання владою декларування може перетворитися в масштабний спосіб розправи з супротивниками.
Більше про юридичних проблеми притягнення корупціонерів до кримінальної відповідальності читайте у статті Віктора Тропака "Незаконне збагачення: кого і за що каратимуть" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".