Про це в своїй статті для ZN.UA пише директор Російсько-Українського інформаційного центру Олег Бондаренко.
«У той час як у решті світу давно оформилися і переоформилися центри регіонального тяжіння, пострадянський простір, зрозуміло, не без зовнішньої допомоги, продовжує розриватися внутрішніми суперечностями, - пише автор. - Держави Середньої Азії, незважаючи на зростаючу економічну взаємодію з Китаєм, політично могли лавірувати лише між Москвою і Вашингтоном. Але за період правління Обами з різних обставин американська присутність у Середній Азії значно скоротилася».
За словами О.Бондаренко, Киргизія після чергової зміни влади, Таджикистан, Казахстан - увесь регіон поступово повертається під політичну опіку Москви. Це пов’язано насамперед з фактом замкнутості Китаю в політичному плані на себе. Він може бути лідером за кількістю інвестицій в американську економіку, але це зовсім не означає його впливу на політику Білого дому.
«Шанхайська організація співробітництва на найближчі кілька років залишиться максимумом інтеграційного потенціалу Пекіна, вважає експерт. - Політично ж Піднебесна рухається у зовнішньостратегічному фарватері Кремля так само, як Європейський Союз слідкує за думкою Вашингтона. Це особливо чітко видно на прикладі ухвалення доленосних для світової політики рішень - таких як війна в Афганістані, Іраку або питання визнання Косово. У всіх цих випадках Пекін як постійний член Ради Безпеки ООН солідаризувався з Москвою».
На переконання автора, Євразійський економічний союз - не експансія, а форма природного існування та елементарного виживання для народів, що проживають у регіоні, єдино можлива для збереження суверенітету і державної цілісності на початку XXI століття.
Детальніше читайте в свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» в статті Олега Бондаренка «Зрозуміти Євразійський союз».
