Про це у своїй статті для ZN.UA пише експерт Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
«Характерно, що серед цих сценаріїв практично не згадується успішний перехід від диктатури до демократії. Звичайно, гіпотетично така можливість не виключається. Але вперта статистика громадянських конфліктів лише посилює скептицизм: шанси на успішний вихід з насильницького конфлікту і встановлення демократичного режиму - близько 3-5%».
Експерт зазначає, що міжплемінний конфлікт за ресурси, або, інакше кажучи, війна всіх проти всіх, фігурує як досить імовірний сценарій. Деякі аналітики стверджують, що початок «справжньої лівійської кризи» ще попереду. Цьому сприяє затяжний характер конфлікту й спричинена ним дегуманізація. В умовах відсутності монополії держави на насильство, коли практично все населення озброєне, з’являється шанс поліпшити свої фінансові можливості або просто звести порахунки зі своїми кривдниками.
Розкол у таборі переможців, непомірні амбіції ряду польових командирів і зростаючий дефіцит безпеки можуть призвести до встановлення військового режиму. Сценарій можливий, але, на думку І. Семиволос, наразі малоймовірний через відсутність силових структур як інститутів.
«Не варто обманюватися і з приводу загальної радості лівійців у зв’язку з падінням режиму. Тут ми маємо справу з так званим ефектом переможця, коли люди прагнуть примкнути до сторони, яка перемогла. Це пов’язано не тільки з бажанням убезпечити себе в умовах руйнування звичного соціального порядку, а й зі зрослими очікуваннями призу у зв’язку з очевидним наближенням перемоги».
І. Семиволос наводить приклад українського Майдану 2004 року, коли після перемоги революції в помаранчевому шарфику дефілювали практично всі (навіть нинішній прем'єр-міністр України). Як і тоді в Україні, велика частина населення лівійських міст сьогодні демонструє видиму підтримку новій владі.
«Ця ж чимала за масштабами група, охоплена, можливо, непідробним ентузіазмом, згодом може опинитися в перших лавах зневірених. Те, що розчарування настане, не викликає сумніву, питання полягає в тому, якими будуть його масштаби, відбудеться цей процес стрімко чи розтягнеться в часі».
Звідси, за словами експерта, випливає наступний сценарій: консервація перехідного періоду і подальша дискредитація ідеї трансформації Лівії на демократичну державу. «Для спільноти, яка протягом сорока років бачила лише диктаторську форму правління, яка не має досвіду демократії, що передбачає постійне досягнення компромісів, за повної відсутності громадянського суспільства як такого, цей сценарій є найбільш реалістичним. І саме його реалізації найбільше бояться лівійці ... »- пише автор.
Детальніше читайте в свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Ігоря Семиволоса «Останній прихисток диктатора».
