3, згідно з яким кордон буде значно відсунуто в бік українського берега. У результаті Росія розраховує отримати в Керченській протоці право контролю над входом і виходом практично всіх кораблів. Крім того, Україна може втратити газоносну площу Палласа на морському шельфі. Про це в своїй статті для ZN.UA пише політичний оглядач Володимир Кравченко.
ZN.UA стали відомі деталі російського варіанту розмежування морських просторів. «Кордон проходитиме не по Керч-Єнікальскому каналу, як попередньо хотіла Москва: він залишається українським. Але наші північно-східні сусіди пропонують розмежувати Керченську протоку таким чином, аби частини каналу в районах Азовського і Чорного морів були на російській ділянці акваторії. Далі, російська дипломатія пропонує змістити вихід із Керченської протоки в Азовському та Чорному морях у бік України», - йдеться в статті.
Нарешті, повинна бути створена спільна корпорація з використання Керч-Єнікальського каналу. При цьому російські дипломати відстоюють позицію, що створення спільної корпорації та підписання угоди про делімітацію повинно відбутися одночасно. У Києві ж проти такого підходу. Тут виступають за те, що спочатку мають бути оформлені кордони, і тільки потім створюватися СП.
- Росія не погоджується на делімітацію морського кордону через побоювання, що українці обдурять
«Будь-які переговори - це пошук компромісу. Але він не повинен суперечити національним інтересам. А що означають ці російські пропозиції для України? Деякі спеціалісти вважають, що на такі умови Україна могла б погодитися років п’ятнадцять тому, але не тепер. Так, Україна отримує кордон. І Керч-Єнікальський канал повністю перебуватиме на українській частині протоки. Але, по-перше, Росія здобуває в Керченській протоці право контролю над входом і виходом практично всіх суден. І якщо угода 2003-го, яка дозволяла Москві блокувати вхід в Азовське море військових кораблів третіх країн, давала росіянам ключ від каналу й протоки, то у разі прийняття українцями їхніх пропозицій Кремль отримує у свою власність самі «двері», - пише оглядач.
По-друге, відзначає автор статті, розмежування Азовського та Чорного морів за російським варіантом означає для України, фактично, відмову від погодженого раніше принципу серединної лінії. Для Києва це не тільки серйозні територіальні втрати. Так, у районі лінії кордону в Чорному морі, пропонованої українською стороною, міститься досить добре розвідана газоносна площа Палласа. Росіяни також не проти розробляти це родовище. Їхній варіант передбачає, що кордон буде відсунуто на дві морські милі у бік України. Тоді українські права на це родовище стають більш сумнівними. А в умовах, коли Київ намагається зменшити свою енергетичну залежність від Москви, втрата площі Палласа буде досить відчутним ударом для нашої країни.
«По-третє, хоч майбутня корпорація й називатиметься «спільною українсько-російською», фактично вона буде російською: росіяни знайдуть тисячу лазівок, щоб витіснити українську сторону з цього СП і самим збирати лоцманські збори, не передаючи їх Києву. Передача ж прав контролю над судноплавством означає не тільки втрату значної частини лоцманських зборів для Керченського порту, а й обмеження суверенітету нашої країни над власною територією. Крім того, якщо спільна корпорація відповідає за режим судноплавства в Керч-Єнікальському каналі, то за безпеку плавання в районі каналу, відповідно до міжнародного права, відповідальність лежить на Україні», - йдеться в статті.
Подробиці читайте в свіжому номері «Дзеркала тижня. Україна» в статті Володимира Кравченка «Кордон: якою ціною?». !zn
Читайте також:
Україна і Росія домовилися про делімітацію азово-керченської кордону
Київ і Москва не виключають будівництва тунелю під Керченською протокою
Українська сторона вважає прийнятними пропозиції Росії по азово-керченському кордоні