Перевершуючи нацистський Третій Рейх, Росія підступно нанесла ракетно-бомбові удари по Україні й саме так розв'язала та веде агресивну війну не лише проти України, але й проти усієї світової цивілізації, європейських цінностей та європейської системи загальної безпеки, вважає суддя Конституційного суду України Віктор Колісник.
Російські судді та російські юристи мовчать про агресію проти України. А от Конституційний Суд рф попередньо розтоптав міжнародне право і саме на підставі його висновків до Конститувції рф були внесені такі зміни, які дозволили нехтувати актами міжнародного права (зокрема й принципом незастосування сили або погрози силою в міждержавних відносинах), та знищили поділ влади в Росії.
«Своїми численними рішеннями та висновками суд відкрив двері для сваволі теперішнього голови російської держави, для узурпації державної влади в сучасній Росії шляхом створення такої системи здійснення державної влади, коли усі визначальні та доленосні рішення у Росії ухвалює лише одна особа без будь-якого демократичного обговорення, про що красномовно свідчить остання пародія під назвою «Засідання Ради безпеки Російської Федерації», - пише Колісник.
Саме путін одноосібно ухвалив рішення про обстріл України крилатими ракетами, про нанесення ракетно-бомбових ударів по території України та нове збройне вторгнення російських військ на територію України, яке попри спроби російських офіційних осіб називати його спеціальною операцією, насправді за юридичною кваліфікацією є міжнародним злочином, що полягає у веденні агресивної війни проти держави-засновниці Організації Об’єднаних Націй, якою є Україна.
Слід нагадати, що саме планування, підготовка, розв’язання та ведення агресивної війни було одним із тих злочинів, за які були засуджені головні нацистські злочинці Міжнародним військовим трибуналом у Нюрнберзі.
Збройна агресивна війна Росії проти України із застосуванням ракетно-бомбових ударів та систем залпового вогню із застосуванням кластерних бомб, що є зброєю масового враження (зокрема й по житлових кварталах, лікарнях, пологових та дитячих будинках) однозначно і беззаперечно доводить, що російські військові вчинили жахливі злочини проти людяності, а Росія порушила Статут ООН і насамперед його статтю 1, згідно з якою метою ООН є «підтримка міжнародного миру і безпеки», «усунення загрози миру» та «придушення актів агресії чи інших загроз миру».
Відвертий цинізм та підступність російського політичного керівництва полягає й у тому, що воно виправдовує застосування крилатих ракет, ракетно-бомбових ударів, фронтової авіації, систем залпового вогню, наступальні бойові дії російських сухопутних військ та військово-морських сил на території суверенної української держави припущеннями про буцімто якийсь там «державний переворот», якусь міфічну «київську хунту» та «нацистів», яких ніхто не побачив ще жодного разу.
Кремль виправдовує агресивну війну тим, що ставить за мету «навчити» український народ «правильно» обирати «правильну владу» саме тоді, коли у самій Росії результати виборів уже третє десятиліття відомі наперед (тобто виборів у Росії фактично давно вже немає) і до того ж задовго до призначення дати виборів, а нинішній кремлівський керманич продовжує сидіти на вершині російського владного Олімпу вже довше Брежнєва (майже 22 роки), хоча однією з головних ознак демократії є насамперед періодична змінюваність публічної влади з дотриманням демократичних процедур.
Російське політичне керівництво кинуло російські війська на прорив до столиці України найкоротшим шляхом, з північно-західного напрямку, і фактично вчинило глум над пам’яттю жертв Бабиного Яру, адже вони наступали саме там, де нацисти 1941 року здійснили масові розстріли євреїв, українців, росіян, ромів і багатьох людей інших національностей, включно й немовлят. «Тобто російські окупанти у ХХІ столітті йдуть у Київ та й по всій Україні тими самими стежками, що й нацистські орди у 1941 році», - зазанчає суддя.
Колісник нагадав, що ці стежки – це пряма дорога, що привела нацистів до Нюрнберзького трибуналу за злочини, вчинені під час Другої світової війни, а російське політичне та військове керівництво доведе до Гаазького трибуналу.
«Відвертий цинізм та підступність російського політичного керівництва полягає й у тому, що воно устами офіційних представників вимагало здійснити «демілітаризацію» України шляхом вивезення з України військової зброї, а потім підступно й віроломно (бо багаторазово обіцяли в підписаних договорах поважати територіальну цілісність України) напали на Україну. Це виглядало саме так: нехай майбутня жертва складе усі засоби захисту, підніме руки, а вони – російські начебто «суперпрофесійні» військові – урочистим маршем пройдуть і зроблять з жертвою усе, що забажають», - пише він.
Колісник висловив надію на те, що правознавці та судді конституційних судів європейських держав, і насамперед найбільш авторитетного серед них – Федерального конституційного суду Німеччини, матимуть мужність, сміливість і рішучість для того, щоб відверто назвати війну Росії проти України на українській території агресивною війною, щоб відверто назвати агресора – Росію, щоб відверто назвати порушення норм гуманітарного права та злочини російської армії злочинами.
«Судді конституційних судів європейських держав та правознавці європейських держав мають мати мужність назвати такі дії російських військових та російських політиків звірством і варварством, а також публічно надати власну юридичну кваліфікацію таких дій, адже вказані системи є зброєю масового ураження. Це буде ще одним сигналом для європейської громадськості та й усього цивілізованого світу щодо звірячої сутності російського авторитарного режиму», - підсумовує суддя.