У разі прийняття Верховною Радою антицерковних рейдерських законів в Україні повернуться часи тоталітарного СРСР, в якому внутрішня життя Церкви строго регламентувалося т.зв. "Радою у справах релігій" - державним органом при Раді міністрів СРСР, а, по суті, контролювалося апаратом Комітету Державної Безпеки (КДБ).
Рейдерські антицерковні закони дозволять, за участю вуличних ряджених Захожай-псевдопріхожан, "легально" - насильно змінювати церковно-юридичну приналежність релігійних організацій УПЦ (парафій, храмів), і неважко здогадатися, на користь нинішньої державної "фаворитки" - розкольницької (церковно-сепаратистської) УПЦ-КП.
Переконаність ж віруючих УПЦ, що порятунок душі в розколі неможливий, оскільки всі розколи існують поза Церквою, авторів проектів рейдерських законів не хвилює. Головне для них - паралізувати волю багатомільйонної УПЦ, відкусити від неї храми на користь т.зв. "Київського патріархату", перетворити УПЦ на слухняну кишенькову ідеологічну "філію" держапарату.
(Як відомо, апетит приходить під час їжі і під гаслом "Все - в єдину помісну українську церкву" наступними "об'єднавчими" жертвами можуть стати українські парафії Російської Православної Старообрядницької Церкви з релігійним центром в Москві).
Думка юристів і правозахисників таке: проекти антицерковних рейдерських законів грубо порушують Конституцію України, де чітко прописано, що Держава відокремлена від Церкви, що Держава не втручається у внутрішнє життя Церкви, і що громадяни-члени громад (парафій) самостійно визначають свою конфесійну і церковно канонічну юрисдикцію.
Фахівці права і політологи вважають, що схвалення Верховною Радою антицерковних рейдерських законів відкриє "ящик Пандори" і приведе до суттєвого напруження відносин Держави і Церкви, до штучної дестабілізації соціальної обстави в Україні. До бойових дій на південному сході країни додадуться найгостріша боротьба за храми між релігійними конфесіями та державні репресії проти незгодних громадян всередині України.
Тому рекомендується Верховній Раді України все-таки не брати одіозні і антиєвропейські законопроекти № 4218 або 4511, а розробити дійсно якісну правову модель державно-церковних відносин, спрямовану на зменшення конфліктних ситуацій у релігійній сфері, взявши за основу право тих країн ЄС, які найбільш ефективно регламентували ці правовідносини.
Передбачаючи ці проблеми, єпископат і духовенство УПЦ одностайно підтримали збір підписів віруючими УПЦ проти прийняття антицерковних рейдерських законів Верховною Радою, рушійною ідеологією яких є не демократія і принципи релігійної свободи, а ідеологія неорадянського тоталітаризма, грубий мононаціональний шовінізм, сліпо сповідуючий похмурий середньовічний феодальний принцип: " якої віри князь - така повинна бути і віра підданих ".