UA / RU
Підтримати ZN.ua

Послаблення особистості українця робить неможливим соціально-економічний прорив

Мудрий і амбітний український народ страждає крайнім ослабленням особистості, що що унеможливлює будь-який соціально-економічний прорив, і жити, «як у Франції», йому не світить.

«Спочатку в перші роки незалежності суспільству було презентовано половинчасту концепцію свободи - свободи від чогось, від якогось ярма. І що? Звільнилася наша людина від ярма, і що далі? А далі свободою почали вважати безвідповідальність, поки нове ярмо не стане єдиним завоюванням, - пише автор. - За двадцять років у свідомості простого українця, внаслідок стрімкого послаблення його особистості, ним же самим був повністю знищений головний інстинкт свободи - відповідальність за майбутнє».

На думку О. Кендюхова, ослаблення особистості різко знижує і нівелює новаторсь­кий потенціал суспільства. Воно стає інерційним і керується не прагненням до творчої само­реалізації, а різного роду стереотипами, називаючи прог­ресом вічне ходіння по колу. Ланцюгом стереотипів наше суспільство міцно прикуте до минулого. І хоч би як далеко сягали його цілі, хоч би як швидко хотілося йому бігти, цей ланцюг завж­ди «біжить» разом з ним, поки не закінчується його довжина.

У результаті послаблення особистості людина стає боязкою і нерішучою. Послаблення особистості призводить до спотворення всіх форм суспільного життя, коли неправда називається правдою, відсутність справедливості - правосуддям, неспроможність критично мислити - мудрістю, а рабська свідомість - амбіційністю.

«Послаблення особистості перетворило українців майже поспіль на людей-тіней: ніхто не насмілюється проявити свою особистість, але кожен носить маску освіченої людини, або політика, який переймається благом народу, або вченого, або благородного бізнесмена, або справедливого судді, - пише О. Кендюхов. - При цьому все суспільство знає, що за цими масками ховається часто пряма протилежність, але само надягає маску презирливо-зарозумілої байдужості. Усі демонструють відданість справедливості, чесність, відкритість, безкорисливість, любов, доброту, релігійність. А на ділі вся дійсність пронизана неправдою, заздрістю, підлістю, зрадництвом, і юрби християн поклоняються золотому тельцю».

«Якщо зірвати маски, то відкриється злиденність і духовна убогість сучасної людини, а на місці демонстрованої простим українцем презирливої байдужості до нинішнього стану речей ми побачимо невір’я в себе, заздрісність, несміливість і тваринну покірність», - вважає професор.

Детальніше читайте в свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» в статті Олександра Кендюхова «Люди-тіні».