Китай на початок вересня готує масштабні урочистості з нагоди 70-річчя закінчення Другої світової війни.
Як пише в статті для DT.UA Олексій Коваль, подія це готується з розмахом і має для Пекіна не стільки історичне значення, скільки набуває все більшої політичної важливості. І, як зізнаються китайські дипломати, для них організація і проведення цих заходів - одне з найважливіших завдань у поточному році.
Серед запрошених, в Пекіні, очевидно, хочуть бачити, президента США Барака Обаму, російського лідера Володимира Путіна, Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна. Там також будуть президент Монголії Цахіагійн Елбегдорж і напевно президент Білорусі Олександр Лукашенко, який, до речі, не поїхав на парад до Москви. Будуть, очевидно, гості з Європи. А 13 липня китайці зробили навіть те, чого від них ніхто не очікував – запросили японського прем'єра Сіндзо Абе, хоча раніше казали, що в Токіо запрошення якщо і відправлять, то в останній момент – у другій половині серпня, щоб поставити колишнього противника перед складним вибором – їхати чи ні.
За інформацією DT.UA запрошення Сі Цзіньпіна відвідати на початку вересня Китай вже є і в президента України Петра Порошенка. Для українського лідера, на думку автора статті, вибір між "їхати" або "ввічливо відмовитися" також представляє дуже складний ребус, чреватий різними складнощами при кожному з прийнятих рішень. Організація такого візиту українського лідера створює певні виклики, але також відкриває перспективи нових можливостей для китайської сторони.
Для Петра Порошенка візит до Пекіна може бути також пов'язаний з досить великим числом проблем, прогнозує автор.
Після першого в історії двосторонніх відносин візиту японського прем'єра до Києва і заяв японської сторони про те, що у Києва та Токіо тепер є загальна проблема – "території, окуповані Росією", українським дипломатам варто уважно відстежувати ситуацію в японо-китайських відносинах, щоб не зіпсувати свої відносини з Пекіном, ні з Токіо. Якщо азіатські країни знайдуть компроміс, і візит Абе в Пекін відбудеться, то для Києва це зніме лише одну з проблем, але далеко не найважливішу, йдеться в статті.
"Українському президенту в Пекіні не уникнути компанії Володимира Путіна, який, можливо, спробує використовувати пекінські урочистості в тому ж ключі, як він використовував парад Перемоги в Москві для концентрації загальної уваги на російсько-китайському альянсі, якого немає в природі, але про який мріє господар Кремля", - пише Коваль.
На думку автора, в кращому випадку, цінність такого візиту обмежиться лише встановленням особистих контактів Сі Цзіньпіна і Петра Порошенка. Це немало, але все ж не той максимум, який міг би витягти Київ з подібної зустрічі.
Через активний останнім часом інтерес Китаю до подій в Україні автор робить припущення, що Пекін не допустить розвитку подій, які можуть призвести до того, що історичний ювілей 3 вересня ще більше розсварить країни, і в Китай, як і в Росії на 9 травня, відмовляться їхати ключові з запрошених світових лідерів (одні - через відсутність японського прем'єра, інші через присутність президента Росії).
"Якщо китайському лідеру Сі Цзіньпіну вдасться зібрати всіх 3 вересня, на полях такої зустрічі можуть бути розглянуті не тільки проблеми глобального характеру і загрози сучасного світового порядку, а також російсько-українська криза – цього разу в унікальному "Пекінському форматі", з участю всіх зацікавлених у його вирішенні сторін. Такий шанс українському лідерові, дійсно, втрачати не можна, і до нього потрібно дуже серйозно готуватися", - резюмує автор статті.
Детальніше про підготовку в Китаї урочистостей з приводу 70-річчя закінчення Другої світової війни читайте у статті Олексія Коваля Хто поїде на парад в Пекін? в суботньому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".