Схема № 1. Суперпільги. Побудована на вливанні бюджетних мільйонів у монументальні переходи - наприклад, на вул. Гната Юри. Київ вклав близько 80 відсотків грошей у фундаментальні роботи, а інвестор, по суті, тільки прикрасив його «скельцем». Ще один приклад - скандальний паркінг на Святошино. Інвестор висунув вже новій владі три умови: комунікації прокладає місто, воно ж звільняє інвестора від пайової участі та плати за землю. Такий «інвестор» міг обійтися місту в 70 млн грн, водночас як сам паркінг інвестору - у 8 млн грн.
Схема № 2. Посередник. Місто позбавили права напряму співпрацювати з інвестором. Так, якщо в Київ заходить великий інвестор - «Епіцентр» або «Ашан», - йому відповідають, що «вільних майданчиків немає - всі викуплені». Інвестор змушений купувати землю в компаній, в результаті чого бюджет столиці з цього нічого не має. Стрімке падіння рівня пайової участі інвесторів у Києві чітко підтверджує зафіксовану моніторинговою групою тенденцію. Так, якщо в 2006 році Київ отримав за цією статтею 1,5 млрд грн, то в 2009 - 80 млн, а в 2010 - 67 млн.
Схема № 3. КП ім. В. Супруненко. Власністю міста розпоряджаються більше 400 посередників у вигляді комунальних підприємств. Наприклад, КП «Київське інвестиційне агентство» підготувало повний пакет документів на кожний об'єкт, який нібито під реконструкцію. В асортименті десятки старовинних будинків на центральних вулицях Києва. Принцип роботи КП полягає в наступному: наприклад, будинок на Володимирській, 44 коштує 20 млн грн, але пропонується він покупцеві-інвесторові - за десять. Місто від офіційного платежу отримує встановлені 10 відсотків.
Відзначимо, що юристам так і не вдалося знайти в архівах жодного факту, який би свідчив про пряму угоду міста та інвестора. Більш того, посередники досі сидять на об'єктах, чекаючи чергового цінового буму.Із цієї причини у похмурому очікуванні завмерли і колись гарні будинки із зяючими вікнами. Понад 100 досліджених експертами інвестиційних договорів отримали резолюцію - «необхідно розірвати».
Докладніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україні» в статті Інни Ведерникової «Як грабували Київ. Основні схеми».
