На Міжнародному форумі «Архітектура безпеки» у Києві 1 червня 2026 року було презентовано нову державну концепцію стійкості енергетичної інфраструктури до російських атак, яка має докорінно змінити принципи постачання світла та тепла. За словами міністра енергетики України Дениса Шмигаля, Україна вже успішно виграла першу доктринальну енергетичну битву проти агресора, проте зараз уряд прагне трансформувати цей унікальний досвід виживання у постійну та ефективну архітектуру розвитку.
Російська Федерація першою у сучасній світовій воєнній практиці перетворила цілеспрямоване, системне нищення цивільної критичної інфраструктури на офіційний доктринальний інструмент. Як наголосив Шмигаль, оскільки швидка військова перемога на полі бою для ворога є абсолютно неможливою, Кремль сформував альтернативну стратегію. Її мета — компенсувати військові невдачі максимальним суспільним та державним виснаженням України.
Логіка масованих ударів окупантів пояснюється асиметрією витрат, яку в західній практиці класифікують як cost-imposition strategy (стратегія навмисного нав'язування витрат, за якої ціна атаки для агресора є значно нижчою за вартість ліквідації наслідків для сторони, що захищається). Ворог свідомо протиставляє дешеві ударні дрони коштовним українським трансформаторам, а масовані повітряні нальоти — дефіцитним і дорогим ракетам ППО.
Один точний удар по ключовому вузлу системи вимагає від української сторони місяців важких ремонтних робіт, складної логістики, масштабних закупівель та тривалої координації. Попри це, російська стратегія не досягла своєї ключової мети: функціональність системи було збережено, що й стало тією межею, яка відділяє виснаження від державного колапсу.
Чотири рівні захисту
Головною концептуальною відповіддю України на загрози стає модель розподіленої системи під назвою «енергетичні соти». Основний замисел полягає в тому, що серйозне пошкодження чи навіть повне знищення однієї окремої комірки не здатне повалити всю загальну структуру.
Уряд виділяє чотири чіткі операційні рівні стійкості:
- Перший рівень — держава. Забезпечує стабільну роботу базової генерації, атомної енергетики та стратегічних магістральних мереж.
- Другий рівень — регіони. Кожна область чи край забезпечується власним індивідуальним планом стійкості з урахуванням місцевої специфіки.
- Третій рівень — громади. Місцева влада зобов'язана автономно гарантувати безперебійне функціонування критичних об'єктів — лікарень, водоканалів та шкіл.
- Четвертий рівень — бізнес і споживачі. Приватні підприємства, ОСББ та компанії-агрегатори: там, де це технічно можливо, вони мають самостійно виробляти, накопичувати, балансувати та віддавати надлишкову енергію в загальну мережу.
Нові стандарти фортифікації
В основу оновленої доктрини закладено принцип субсидіарності (принцип управління, згідно з яким центральна влада повинна вирішувати лише ті завдання, які не можуть бути ефективно виконані на місцевому чи низовому рівнях). Держава не має витрачати час на централізоване вирішення питань, які набагато швидше здатна закрити конкретна громада, а громади, у свою чергу, не повинні місяцями чекати погоджень там, де приватний бізнес може оперативно поставити готове технологічне рішення.
Також кардинально змінюється підхід до організації безпеки об'єктів інфраструктури. Захист більше не може функціонувати як додатковий елемент, який добудовується вже після завершення реконструкції чи будівництва. Відтепер безпека є базовою, вбудованою властивістю проектування систем та їхнього безпосереднього управління.
Головною операційною метрикою для оцінки ефективності уряд визначив time-to-recovery (час, необхідний для повного відновлення працездатності об'єкта після ракетного чи дронового удару). Щоб максимально скоротити цей показник, у країні формуються та заздалегідь розміщуються в безпечних локаціях стратегічні резерви, куди входять нові трансформатори, високовольтне обладнання, кабельна продукція та спеціалізована аварійна техніка.
Нагадаємо, що Кабмін прийняв рішення про проведення конкурсу на будівництво понад 1,3 ГВт нових генеруючих потужностей та визначився з його умовами. Рішення є частиною "Планів стійкості".