Важливо розуміти, що війна Росії проти України розпочалася не 24 лютого 2022 року, а 2014 року, коли відбулася анексія Криму. Ці дії були ударом по принципу державного суверенітету, актом війни, який тоді на Заході не називали тим, чим він насправді був.
Про це в інтерв'ю DW сказала Гвендолін Зассе - одна з провідних німецьких експертів зі Східної Європи. Узагальнюючи багаторічний досвід наукових досліджень, Гвендолін Зассе написала книгу "Війна проти України", в якій пояснює німецькому читачеві історичний та суспільний контекст, що призвів до розв'язаної Росією війни проти України.
За її словами, якби не було анексії Криму, не було б і війни на Донбасі і згодом не дійшло б до нинішньої широкомасштабної агресії.
«Я хотіла у своїй книзі відтворити перебіг подій та нагадати про взаємозв'язок між ними. Джерелом війни стало саме кричуще порушення норм міжнародного права», — стверджує Зассе.
Відповідаючи на запитання DW, чому Захід адекватно не реагував на російську агресію проти України у 2014 році, висловлювальниця висловила думку, що «у відносинах з Росією економічні інтереси намагалися розглядати окремо від політики, у тому числі від політики безпеки».
За її словами, передусім «потрібно вказати на німецьких політиків, які призвели країну до такої сильної енергетичної залежності від Росії».
Ще в січні цього року, напередодні масштабної агресії Росії, німецькі політики продовжували відстоювати "Північний потік - 2". Російська влада робила з цього висновок, що глибокого розриву економічних відносин можна не боятися, хоч би що трапилося. Звичайно, це розширило Росії поле для маневру», - підкреслила Зассе.
Але, на її переконання, помилкою була не лише нездатність зрозуміти взаємозв'язок політичних та економічних інтересів, а й нерозуміння змін у Східній Європі. Росію багато хто продовжував сприймати так, як сприймався колись Радянський Союз, упускаючи з уваги Україну та інші країни регіону. Так само поверхово та помилково ця війна багатьма на Заході сприймається як "війна Путіна".
«Без його (Путіна. – Ред.) наказів, без його рішення про анексію Криму, всього цього не було б.
«Ми маємо бути обережними, намагаючись зрозуміти, що у Путіна в голові. Але його власні виступи минулих років уже давно вказували на гіпертрофовану увагу України. У 2014 році він перевірив, як далеко Захід дозволить йому зайти та відчув значний простір для маневру. Певного моменту російський президент зрозумів, що ніхто не вічний, і він почав приділяти велику увагу тому, що залишиться після нього у російській історії. Нападом на Україну він, очевидно, хотів увійти в історію як політик, який зміцнив вплив Росії у світі», — вважає Зассе.
Відповідаючи питання DW, вона відхрестилася від порівнянь Путіна з російським царем Петром I.
«Путіна порівнюю не я, на це порівняння натякав у своїх промовах сам Путін, вказуючи на завоювання цим царем територій. Той факт, що Петро бажав зближення з Європою, Путін не згадує. Російський президент явно загубився у часі. Він діє так, ніби надворі не 21, а 19 століття з його імперіалізмом. Парадокс полягає в тому, що такими діями він може зруйнувати навіть систему, яку він сам побудував», — підкреслює Зассе.
Зокрема, вона наголосила, як усувається від Путіна центральноазіатський регіон. «Не виключено, що після війни з Україною весь цей регіон буде набагато менш залежним від Росії. Все це може закінчитися зовсім інакше, ніж планував Путін», - наголосила вона.
Проте, співрозмовниця DW наполягає, що «зараз все вказує на те, що Путін намагатиметься знищити українську державу та українців як націю, хоч би чого це коштувало. Щодо анексії, з її остаточним оформленням у Москві не поспішають, подальші кроки можуть залежати від подій на полі бою».
Що стосується розкладу сил в оточенні Путіна до його відходу з влади і після, то, на думку Зассе, ще й до відходу Путіна в його оточенні можуть взяти гору як «яструби», так і представники більш поміркованих підходів. Проте всі ці люди, швидше за все, будуть зацікавлені у тому, щоб система не змінювалася. Подальший розвиток подій у Росії значною мірою залежить від цього, якою буде соціальна ситуація, наскільки сильно діятимуть санкції.
І, що дуже важливо, «все залежатиме насамперед від єдності всередині НАТО та ЄС, а також витривалості західних партнерів України. Володимир Путін розраховує на підрив цієї єдності, зокрема, коли цієї зими стануть відчутні наслідки стрибка цін на енергоносії. Тому урядам західних країн потрібно пояснювати своїм виборцям, чому важливо й надалі підтримувати Україну і фінансово, і у військовому плані», наголошує Зассе.
За її словами, «будь-який момент ослаблення чи припинення цієї підтримки, будь-яку паузу, Росія лише використовує для того, щоб перегрупувати свої сили».
Україна рухається шляхом незалежності, у той час як Росія піде дорогою ганьби та поразки. Про це президент України Володимир Зеленський написав нещодавно у своєму Telegram.
«Шлях нашої держави – це шлях незалежності, територіальної цілісності, інтеграції з цивілізованим світом та соціального розвитку. Шлях нашого ворога – поразка, ганьба та засудження», – наголосив верховний головнокомандувач.