«Земля - це не економічна категорія, і, очевидно, до землі ми повинні підходити відповідально, враховуючи, що вона - не лише національне багатство і стратегічний ресурс України» - сказав В.Литвин.
Говорячи про введення в перспективі ринку землі, він зробив акценти на можливих позитивних та негативних наслідках такого кроку.
Так, за його словами, очевидно, це дозволить землевласнику вибирати одне з трьох напрямків: виробництво на власній землі сільськогосподарської продукції з її подальшої реалізацією, передача землі в орендне використання іншому сільськогосподарському товаровиробнику за орендну плату та продаж або застава землі як джерело грошових надходжень.
«І коли ми говоримо про позитив, то, очевидно, він полягає в тому, що зняття мораторію на обіг сільськогосподарських земель матиме важливе інституціональне значення. А сьогодні, нагадаю, в приватній власності селян 84 відсотки ріллі та садів і трохи більше третини природних кормових угідь»- сказав він.
Спікер також відзначив важливість реальної оцінки вартості земельних ресурсів. За його словами, до переваг введення ринку землі, очевидно, можна віднести й розширення інвестиційних можливостей, зокрема, шляхом розвитку іпотечного кредитування, а також той факт, що це позитивно вплине на ціни на ринку земельної оренди. Також, він вважає, що завдяки розвитку земельного ринку поступово підвищиться рівень концентрації землеволодіння, що сприятиме зростанню земельних можливостей Аграрного фонду як об'єкта оподаткування.
У той же час, до можливих загроз і викликів спікер відніс зростання дефіциту землі, відзначивши, що згідно з прогнозами фахівців, на рубежі XX-XXI століть «з'явилися нові форми колонізації країни шляхом нібито навіть цивілізованого глобального перерозподілу землі».
В. Литвин також відзначив такі небезпечні фактори, як експортна орієнтацію виробництва в Україну, техногенне перевантаження, експлуатація природної родючості землі.
Виходячи з цього, спікер вважає за необхідне на законодавчому рівні вирішити питання про суб'єктів господарської діяльності на землі, правил землекористування, основних принципів ціноутворення та формування орендної плати, наявності державних спеціалізованих інститутів, а також вирішити проблеми зайнятості в АПК та відходу селян з аграрного виробництва.
Законодавчими актами, зазначив В. Литвин, також необхідно врегулювати проблеми соціальної сфери й інфраструктури в селі.
«Ми маємо виходити з того, що не можемо зупинити загальну тенденцію в країні, а мусимо і зобов´язані зробити так, щоб у земельних питаннях були людські правила. Я не кажу вже про проблему інвентаризації земель, реєстру власників земель, відновлення законності там, де вона порушена, і на цій основі прийняття відповідних рішень»- підсумував він.