Конституційний суд України взяв на себе невластиву йому функцію - конституцієдавця, пише в своїй статті для DT.UA голова правління Громадського об'єднання "За демократію через право", член Венеціанської комісії від України (2009-2013) Марина Ставнійчук.
За її словами, в рішенні № 1-рп/2016 (стосовно "наступної чергової сесії ВР) суд на власний розсуд суттєво відкоригував процедуру внесення змін до Конституції України, передбачену розділом ХІІІ Конституції і, зокрема, статтями 154-158. Зауваживши, що парламент "може передбачити в Регламенті Верховної Ради України можливість прийняття законопроекту про внесення змін до Конституції України як закону на пізнішій черговій сесії Верховної Ради України із дотриманням положень, закріплених розділом ХІІІ "Внесення змін до Конституції України" Основного Закону України".
"Тобто акт щодо внутрішньої організації роботи парламенту - Регламент Верховної Ради України, який можна переписувати хоч щодня, - Суд урівняв із Конституцією України, а то й вивищив над нею, хоча сам Основний Закон цього не передбачає за конституційною процедурою. І це замість того, щоб визнати неконституційними зміни, внесені в січні нинішнього року до статті 149 Регламенту. Це не вкладається в жодну правову доктрину та традицію!", - обурюється Ставнійчук.
Вона нагадує, що не завадив Конституційному суду виконати провладне завдання навіть той факт, що у своєму рішенні від 17 жовтня 2002 р. №17-рп/2002 він уже висловлювався з приводу положення "на наступній черговій сесії Верховної Ради України".
Тоді, даючи офіційне тлумачення положень статей 75, 82, 89, 91, 104 Конституції України щодо повноважності Верховної Ради України, КСУ, зокрема, зазначив: "З сесійним характером роботи Верховної Ради України Конституція України пов'язує й певні особливості здійснення її повноважень… Питання про внесення змін до Конституції має бути розглянуте і вирішене на двох чергових сесіях Верховної Ради України послідовно (стаття 155 Конституції України)".
"Нині, даючи офіційне тлумачення положення, яке міститься саме у цій статті 155 Конституції України, у рішенні №1-рп/2016 Суд без жодних правових пояснень та аргументів кардинально змінює свою ж правову позицію, що підтверджена в Україні тривалою конституційно-правовою традицією і практикою. Тим самим створює неприпустиму колізію, за якої діють дві правові позиції Суду, що взаємно виключають одна одну. Тоді як суди загальної юрисдикції, згідно з процесуальними кодексами України, зобов'язані дотримуватися єдності судової практики, - єдиний орган конституційної юрисдикції цей принцип уже вкотре грубо порушує на конституційному рівні. Таке нехтування призводить до руйнування системи ціннісних координат, у якій намагається жити суспільство. А це дуже небезпечно для держави. Йде руйнація її правової системи", - пише Ставнійчук.
Нагадаємо, як раніше писала Ставнійчук, влада навмисне замовчувала зміст висновку Венеційської комісії щодо тимчасової дії пункту 18 Перехідних положень проекту Конституції.
Ставнійчук наголошує, що і президент, і голова парламенту, і депутати парламентської більшості, а також зафрахтовані ними фахівці-конституціоналісти упродовж майже року стверджують усій країні, що зміни до Конституції у питанні децентралізації, які стосуються особливостей окремих районів Донецької і Луганської областей, мають тимчасовий характер у силу насамперед їх розташування у Перехідних положеннях Конституції.
Однак Висновок Венеційської комісії однозначно йде врозріз з усіма цими заявами, пише автор статті.
Детальніше про конституційну реформу і рішення КСУ читайте в статті Марини Ставнійчук "Ціна філологічної знахідки КСУ: глухий кут конституційної реформи" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".