Після засідання Тристоронньої контактної групи (ТКГ) 16 вересня член української делегації, представник Донецької області Сергій Гармаш дав ZN.UA бліц-інтерв'ю.
- Чому на ваш погляд ось уже третє засідання ТКГ блокується російським ультиматумом про скасування постанови Верховної Ради, яка призначає вибори на підконтрольній території? Чи потрібно, на ваш погляд, піти на поступку противнику, щоб розблокувати переговорний процес?
- Я хочу звернути увагу всіх, і особливо депутатів, що пунктом цієї постанови, в якій йдеться про первинність передачі контролю над кордоном, тобто до виборів в ОРДЛО, парламент лише зафіксував «червону лінію», визначену президентом Зеленським і багато раз нимм заявлену: спочатку кордон - потім вибори. Президент говорив це і на нормандській зустрічі в Парижі. Він багато разів відкрито визнавав, що це суперечить Мінському «комплексу заходів», але закладена в «Мінську-2» позиція є неприйнятною для України, оскільки не дозволяє провести в ОРДЛО насправді демократичні і прозорі вибори. Це той спірний момент, який і повинні дозволити лідери «нормандської четвірки», якщо вони хочуть прогресу у врегулюванні конфлікту. І в Парижі Путін не влаштовував істерик з цього приводу. А зараз раптом Росія висуває нам ультиматум, хоча постанова Ради носить разовий характер, а в Мінському документі записано, що вибори в ОРДЛО повинні бути позачерговими і проходити окремим законом.
Тобто ультиматум Росії абсолютно неконструктивний і не має жодного відношення до прагнення справді врегулювати конфлікт. Це просто привід заблокувати переговорний процес. І задоволення ультиматуму ніяк не вплине на прогрес в ТКГ, навпаки, потурання агресору створить йому стимул вимагати нових і нових поступок, знову і знову блокувати переговори.
Але ще гірше те, що скасування або коригування цієї постанови означатиме відхід України від «червоної лінії». Це створить прецедент, коли ми вже не зможемо в ході переговорів в ТКГ або на нормандському рівні сказати, що норма про кордон після виборів неприйнятна для українського суспільства і ніколи не пройде в українському парламенті. Нам у відповідь скажуть, що вже пройшла і суспільство вже прийняло її. Тому, скасовуючи або коригуючи постанову для задоволення російського ультиматуму, ми, по суті, визнаємо можливість проведення виборів без контролю над кордоном. Це дасть противнику можливість вимагати реалізації «Комплексу заходів» в повному обсязі, зокрема в тій частині, де йдеться що спочатку - вибори, а потім - межа.
Крім того, я звертаю увагу, що ультиматум в ТКГ нам висуваються не російська делегація, а її маріонетки з ОРДЛО. Таким чином, вони намагаються зафіксувати суб'єктність ОРДЛО як сторону конфлікту і переговорів, що неприйнятно для України і прямо суперечить закону "Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях в Донецькій і Луганській областях".
Ще одна небезпека "приведення постанови ВР у відповідність до Мінських угод" - це власне легітимізація Мінських домовленостей українським парламентом, чого досі Верховній Раді вдавалося уникати. Нагадаю: «Мінськ» - це не міжнародно-правовий акт, а просто політична домовленість з невищначеними сторонами конфлікту і переговорів, та ще й підписана Україною під військовим тиском Росії під Дебальцевим.
Упевнений, що в разі задоволення російського ультиматуму ні на крок до миру цей акт національного приниження нас не просуне. Ми зробимо окупантам чергову поступку, нанесемо собі моральну і дипломатичну шкоду, загостримо внутрішньополітичну обстановку, а Росія, якщо буде зацікавлена в затягуванні переговорів, просто знайде новий привід. Не можна поступатися!
- А що ви думаєте щодо «компромісного» проєкту постанови авторства «слуги народу» Олександра Качури?
- "Компромісний" варіант Качури також абсолютно неприйнятний! Він вихолощує постанову Ради, прибирає з нього Росію, знімає з неї відповідальність за неможливість проведення виборів в ОРДЛО, поки триває окупація цих територій. Це працює на російський наратив про "внутрішньоукраїнський конфлікт".
Ба більше, прибираючи з постанови ВР Росію, ми обмежуємо свій суверенітет, демонструємо слухняність незрозумілому "Мінську", але водночас ігноруємо власний закон "Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях в Донецькій і Луганській областях". Так що ж для нас важливіше - незрозуміло що, підписане під дулом автоматів, або всеж Закон України, підписаний президентом України? «Червона лінія», позначена президентом Зеленським, повинна залишатися червоною. Сподіваюся, депутати "Слуги народу" не зрадять свого президента.