У четвер, 3 червня, на сайті Верховної Ради з'явилася відредагована версія законопроєкту про деолігархізацію, проект визначений президентом Володимиром Зеленським як невідкладний.
Нинішній варіант проєкту закону доволі несуттєво обмежує ринковий вплив олігархів. З підсумкового варіанту законопроєкту зникла ключова норма про заборону олігархам володіти ЗМІ - найважливішим важелем впливу на політичну ситуацію в країні. Вони також продовжать володіти вже наявними активами.
Фактично документ не обмежує вплив олігархів, позбавляючи їх інструментів впливу, а імітує боротьбу з ними, перетворюючи на публічних «ізгоїв», на що звернули українські політики і журналісти.
Голова Верховної Ради Дмитро Разумков заявив про те, що документ наділяє РНБО невластивими функціями. «З огляду на те, які функції передбачаються для Ради національної безпеки і оборони, а він саме дорадчий, консультативний, координаційний орган - йому не властива функція відносити тих чи інших громадян до тих чи інших категорій», - зазначив він на брифінгу в парламенті 3 червня.
Крім того, на думку спікера, проєкт закону містить конфлікт інтересів, оскільки до складу РНБО входять перші особи держави, які «гіпотетично можуть бути якось пов'язані з олігархами».
«І якщо ми говоримо гіпотетично, що є якийсь голова Верховної Ради, який якось пов'язаний з олігархами, або будь-який інший чиновник - прем'єр-міністр, міністр - то навряд чи він підтримуватиме ідею включення такої особи до вищезгаданого списку, і це буде відвертим конфліктом інтересів при ухваленні того чи іншого рішення, і тим більше при розгляді таких питань», - підсумував він.
На відміну від спікера парламенту, у «Слузі Народу» новий законопроєкт підтримали.
«Верховна Рада IX скликання має припинити багаторічний тиск олігархів на суддів, правоохоронців, політиків і їхній вплив на всі сфери життя в країні», - заявив голова Комітету ВР з питань правової політики Андрій Костін. До плюсів законопроєкту депутат відніс «визнання факту, що олігархи дійсно мають вплив» та можливість чітко «маркувати» їх завдяки наявним у законопроєкті критеріям .
Представник президента у КСУ Федір Веніславський заявив, що проєкт закону про деолігархізацію «створює чіткі та прозорі правила поведінки для осіб, котрі мають можливості істотно впливати на ухвалення державних рішень і використовують їх у власних інтересах».
«Президент як гарант державного суверенітету і територіальної цілісності, як особа, що несе пряму конституційно-правову відповідальність за сферу національної безпеки України, вважає, що особи, які підпадають під ознаки, визначені цим законом – створюють реальну загрозу національній безпеці України. А тому має бути відповідний реєстр таких осіб. Цей реєстр вестиме Рада національної безпеки і оборони України, бо саме РНБО є координуючим органом з питань національної безпеки, до її конституційних повноважень належить це питання», - наголосив Веніславський.
У «Європейській Солідарності» вважають, що метою пропонованого законопроєкту є не боротьба з олігархами, а боротьба з опозицією.
«Законопроєкт Зеленського про олігархів не має жодного відношення до законодавства. Це документ, який дозволить президенту та Раді національної безпеки і оборони на власний розсуд вирішувати, кого призначати олігархом в нашій країні», - заявила співголова парламентської фракції «ЄС» Ірина Геращенко.
На її думку, основним інструментом збагачення олігархів є монополії, боротьбою з якими має займатись Антимонопольний комітет України. «Вони мають монополії, вони присмокталися до державних монополій і заробляють свої статки на газі, електроенергії, нафті. Ще на «Укрзалізниці» заробляють, на портах, присмокталися до «Великого будівництва» – тобто до бюджетних потоків», - додала Геращенко.
У «Євросолідарності» вважають, що провести деолігархізацію можна спільними зусиллями АМКУ та силових органів, варто лише зобов'язати їх працювати. Та побоюються, що Реєстр олігархів перетвориться на інструмент перерозподілу власності, як за часів експрезидента Віктора Януковича.
Збереження впливу олігархів на медіа Геращенко вважає ініціативою Зеленського, оскільки голові держави, аби вберегти електоральні симпатії, потрібно з’являтися на телебаченні. «Коли у нас РНБО буде замість суду, Антимонопольного комітету вирішувати – хто хороший, хто поганий, хто олігарх, а хто просто багата людина – це дуже небезпечний сценарій», - зазначила вона.
Один з лідерів «Опозиційній платформи-За життя» Юрій Бойко вважає, що ухвалення відповідного закону – не на часі.
«Законопроект про олігархів – суто популістський. Якогось раціонального зерна в ньому немає. Замість нього потрібно ухвалити закон про тих, хто не виконує передвиборні обіцянки», - заявив він.
Бойко також поскаржився на тиск на опозицію й «позасудові розправи над опонентами», імовірно маючи на увазі домашній арешт голови політради ОПЗЖ, проросійського політика Віктора Медведчука.
«РНБО не збирався з питань боротьби з пандемією (це твердження є маніпулятивним - ред.), з інших важливих проблем. Ця структура перетворилася на таку собі таємну канцелярію, через яку проводяться рішення, які на законних підставах провести не можна. Почали із закриття опозиційних телеканалів, потім стали відправляти під санкції неугодних. Це незаконний механізм. (…) РНБО взяв на себе функції такого собі карального органу», - підсумував Юрій Бойко.
Народний депутат Ярослав Железняк («Голос») проаналізував проєкт закону і висловив своє розчарування ним.
«Як стати «олігархом»? Вам треба відповідати 3 з 4 критеріїв: берете участь в політичному житті; маєте значний вплив на засоби масової інформації; є кінцевим бенефіціарним власником монополії; підтверджена вартість активів перевищує один мільйон прожиткових мінімумів (це 2 млрд 270 млн).
А хто визнає олігарха олігархом? Зазвичай «РНБО»!
Ок, вітаю, ви стали «олігархом» і що далі? Вас включають до реєстру олігархів і вам забороняється: здійснювати внески (прямо або опосередковано через інших осіб) на підтримку політичних партій; бути покупцем (бенефіціаром покупця) в процесі приватизації об'єктів великої приватизації. А ще подаєте декларацію до НАЗК і в разі контакту публічного службовця з вами або вашим представником (хто це такий?), такий службовець зобов'язаний подати декларацію про контакти. Що ще? Ну це все. Реально все? Ага», - пише він у Telegram
Вкрай жорстким ударом по олігархах могла б стати заборона на володіння медіа (включно з телеканалами) і їх продаж підставним особам через вимогу про «бездоганну ділову репутацію» покупця. Це означало б втрату олігархами ключового важеля впливу на політичну ситуацію в країні.
Журналістка Яніна Соколовська також звертає увагу на те, що проєкт закону б'є швидше по «іміджу» олігархів у суспільстві, не зачіпаючи реальні інструменти впливу.
Крім того, пише Соколовська в Facebook, під поняття «олігарх» можуть потрапити і журналісти, як «які беруть участь в політичному житті і значно впливають на ЗМІ».
«Закон прекрасний всім. Особливо - шансом перетворити глобальну боротьбу з олігархізацією України на скетч для сцени КВН», - додає вона.
Політтехнолог «ЄС» Сергій Таран нагадує, що олігархи мають доступ до влади і здійснюють тіньовий вплив на політику, але саме цей «тіньовий вплив» законопроєкт і не чіпає.
«Вся фішка олігархату в тому, що вони мають доступ до влади і здійснюють тіньовий вплив на політику. Але саме цей тіньовий вплив «закон» і не чіпає. Зате дає Зеленському його РНБО довільне царське «право» вирішувати хто олігарх, а хто ні, «кого стратити, а кого милувати».
Найбільша іронія закону «Про олігархів» в тому, що, наприклад, ані Ахметов, ані Пінчук, ані Коломойський, згідно з цим законом, не є олігархами. Тому що вони, згідно із законопроєктом, не беруть участі в політичному житті, оскільки не є ані депутатами, ані міністрами, ані головами партій», - пише він в Twitter.
Нагадаємо, 2 червня, президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради проєкт закону №5599 «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним з надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичнву вагу в суспільному житті (олігархів)».
З проєктом закону ZN.UA ознайомило читачів 27 травня, у статті Юлії Самаєвої «Законопроект «Про олігархів»: основні положення vs головні очікування». Вранці 3 червня текст законопроєкту з'явився на сайті парламенту, у ньому частково враховані рекомендації західних партнерів України, які ознайомилися з опублікованим попереднім варіантом законопроєкту.