Російська Федерація розглядає територію сучасної Української держави як історичні російські землі і формує такі погляди в російських громадян з дитинства, а основним джерелом формування поглядів на українські землі є звичайний шкільний підручник з історії.
Про це йдеться у статті аналітика Центру громадянської просвіти "Альменда" Олега Охредька для DT.UA.
Автор розглянув шість підручників з історії Росії для 6 класу, на основі яких російські вчителі й готують власні робочі програми.
"Автори російських підручників дуже вільно поводяться зі словом "русский". Спочатку в підручниках з'являється поняття "Давньоруська держава": "Древнерусское государство, или Киевская Русь" (с.29, ПДК); "§6. Основание Древнерусского государства" (с.45, ПБЕЛ); "Древнерусское государство" (с.36, ПП); "§3. Создание Древнерусского государства"(с.15, ПЧ); "Глава 2. Древняя Русь. §6–7. Древнерусское государство при первых князьях" (с.40, ПКП); "§6. Рождение древнерусского государства" (с.38, ПДА). І одночасно вводиться слово "русский", як синонім поняття "давньоруський", як ознака належності або самоназви Русі. Часто навіть означення "русский" і "давньоруський" змінюють одне одне: "После того как князь Владимир сам принял в 988 году христианство, началось его распространение на всей территории Древнерусского государства. … Во главе русской церкви стоял митрополит" (с.44, ПДА); с.53 - "Древнерусское государство", "русские летописи"; с.56 - "Древнерусское государство", "Русская земля" (ПКП); "Русская земля" "Древнерусские княжества" (с.72, ПЧ); "Древнерусское государство", "Русское государство" (с.38, ПП); "Древнерусское государство", "Русская земля" (с.80, ПБЕЛ)", - йдеться статті.
"Дуже цікаве ставлення в російських підручниках до часів роздробленості, коли Давньоруська держава розпалася на окремі князівства. Ці часи автори розглядають як відокремлення "руських земель". Наприклад, у підручнику Пчелова навіть у назвах параграфів проведено певну паралель: "§14. Южная Русь" (параграф про Київське князівство, с.98); "§15. Юго-Западная Русь" (матеріал про Галицьке й Волинське князівства, с.103); "§16. Новгородское государство" (с.106);"§17. Владимиро-Суздальская Русь" (с.114). В інших підручниках схожа ситуація:. "Древнерусские юго-западные земли" (матеріал про Галицько-Волинське князівство - с.74, ПЧ)", - пише Охредько.
"Один из первых русских монастырей был основан … на берегу Днепра, неподалеку от Киева" (с.79, ПП); "русская церковь", "Илларион прославился как авторпервого оригинального русского сочинения - "Слово о законе и благодати" (с.38, ПЧ); "Антоний и Феодосий, положившие начало русскому монашеству…" (с.79, ПП); "Русская церковь", "русские летописцы" (с.67, ПКП); "Русская православная церковь" (с. 45, ПДК); "Во главе русской церкви стоял митрополит" (с.44, ПДА); "Киево-Печерский монастырь стал важнейшим духовным и культурным центром Древней Руси. Здесь жили … подвижники Русской земли - первый русский летописец Нестор … первый русский иконописец Алимпий" (с.80, ПП)", - цитує підручники Охредько.
"І на завершення ще "перлини" з російських підручників. Підручник Пчелова, с.244: "В России книгопечатание началось около 1553 г. … книгу напечатал дьякон московской церкви Иван Федоров … выпустил в свет еще несколько книг, в том числе и первый русский букварь". (Відомо, що у 1566 р. Іван Федоров (Федорович) утік з Москви після того, як спалили його друкарню. Свій "Буквар" він надрукував у 1574 р. у Львові.)", - йдеться у статті.
Детальніе про перли у російських підручниках читайте у статті "Підручник з історії - головна зброя Росії" Олега Охредька у свіжому випуску тижневика "Дзеркала тижня. Україна".