За інформацією DT.UA, в Адміністрації президента України і під час зустрічей контактних груп в Мінську ведеться робота над спеціальним законом про вибори в окремих районах Донецької і Луганської областей.
Як пише у своїй статті на ZN.UA оглядач відділу міжнародної політики Тетяна Силіна, торги ведуться, наприклад, з приводу того, що бойовики вимагають внести в закон ценз осілості для кандидатів, бажаючи позбутися конкурентів з Опозиційного блоку.
Як повідомило джерело ZN.UA, який входить в склад робочої групи, представники "ЛНР/ДНР" заявили: "Нам не потрібні харківські, київські та дніпропетровські "донецькі", нам потрібні лише ті, хто разом з нами пережив останні півтора року".
Банкова, у свою чергу, під час переговорів наполягає на цензі осілості для виборців, щоб росіяни з фальшивими українськими паспортами не хлинули на "свято вільного волевиявлення" на окуповані території.
"Таким чином, у всій іншій Україні вибори пройдуть за чинним законодавством, а для "окремих районів Донецької та Луганської областей" готується особливе. Значить, і вибори будуть "особливими"? Чи Не цього бажає Москва?" - запитує автор статті.
Докладніше читайте в статті Тетяни Силиной "Мінська Халабуда" у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".
Раніше Президент України Петро Порошенко заявив, що готовий до діалогу з обраними представниками окупованих територій Луганської та Донецької областей, якщо вибори там пройдуть згідно українському законодавству.
Як писало раніше ZN.UA Захід намагається змусити Київ провести вибори в окупованому Донбасі. Західні дипломати і єврочиновники все частіше стали говорити про конституційну децентралізації в прив'язці до можливих місцевих виборів на окупованих територіях.
Як пише в статті на DT.UA Сергій Рахманін на цю обставину приблизно з травня почали звертати увагу багато хто з відомих українських політиків, а також особи так чи інакше залучені в конституційний процес.
Автор зазначає, що про місцеві вибори на окупованих територіях раніше говорили скоріше як про теоретично можливе, чим практично здійснене.
"По суті, Київ і, в першу чергу, президент стали заручниками власної зайвої поступливості. Не розробивши чіткого плану вирішення конфлікту, не володіючи бажанням воювати і не вміючи домагатися світу, Україна йшла на поводу у західних партнерів, які не мали іншого плану врегулювання крім затвердженого в Мінську. Йдучи на поступки і беручи непідйомні зобов'язання, Київ загнав себе в пастку", - пише автор.