Французькі ЗМІ опублікували розшифровку розмови Емманюеля Макрона і Владіміра Путіна 20 лютого, за кілька днів до російського вторгнення в Україну, повідомляє Le Temps.
Ця телефонна розмова тривала 9 хвилин та лягла в основу документального фільму під назвою «Президент, Європа і війна», який транслювався у четвер, 23 червня, на телеканалі France 2. Пропонуємо читачам переклад повного тексту розмови двох президентів.
Емманюель Макрон: Від моменту нашої останньої розмови напруга продовжує зростати. Ти знаєш мою прихильність до діалогу і рішучість його продовжувати. Спочатку я хотів би дізнатися твоє бачення ситуації, а потім скажи мені прямо, як ми це обидва робимо: які твої наміри. Я хочу зрозуміти, чи існують ще якісь розумні кроки, до яких можна вдатись, і що я можу ще запропонувати.
Володимир Путін: Що я ще можу сказати? Ти сам бачиш, що діється. Ти і канцлер [Олаф] Шольц сказали мені, що [Володимир] Зеленський був готовий зробити жест, що він підготував проєкт закону для імплементації Мінських угод. […] За фактом наш дорогий колега пан Зеленський нічого не робить. Він бреше вам. […] Я не знаю, чи ти чув його вчорашню заяву, що Україна повинна мати доступ до ядерної зброї.
Я також чув твої коментарі на пресконференції у Києві 8 лютого. Ти сказав, що Мінські угоди мають бути переглянуті, цитую, «щоб їх можна було застосувати».
Макрон: Володимире, по-перше, я ніколи не говорив, що Мінські угоди мають бути переглянуті. Я цього не говорив ані в Берліні, ані в Києві, ні у Парижі. Я сказав, що вони повинні бути прийняті, а їх положення мають бути дотримані. У мене зовсім інше уявлення про події останніх днів.
Путін: Послухай, Емманюеле, я не розумію, в чому ваша проблема із сепаратистами. Принаймні вони зробили все необхідне, на нашу вимогу, щоб розпочати конструктивний діалог з українською владою.
Макрон: Щодо того, що ти сказав, Володимире, кілька зауважень. По-перше, Мінські угоди є діалогом з вами, у цьому ти абсолютно правий. У цьому контексті не очікувалося, що основою обговорення стане документ, наданий сепаратистами. Отож, коли твій переговорник намагається змусити українців обговорювати сепаратистську «дорожню карту», він виявляє неповагу до Мінських угод. Сепаратисти — не ті, хто вноситимуть пропозиції щодо [зміни] українських законів.
Путін: Звичайно, ми маємо дуже різне бачення ситуації. Під час нашої минулої розмови я нагадав тобі і навіть зачитав статті 9, 11 та 12 Мінських угод.
Макрон: Вони в мене перед очима! Там чітко написано, що пропозиція України має бути узгоджена із представниками окремих районів Донецької та Луганської областей у рамках тристоронньої зустрічі. Це саме те, що ми пропонуємо зробити. Тож я не знаю, де твій юрист вивчав право. Я просто дивлюся на ці тексти і намагаюсь їх застосувати! І я не знаю, який юрист міг тобі сказати, що в суверенній державі тексти законів складають сепаратистські групи, а не демократично обрана влада.
Путін (роздратовано): Це не демократично обраний уряд. Вони прийшли до влади внаслідок перевороту, там люди горіли живцем, це була кривава лазня, і Зеленський — один із тих, хто несе за це відповідальність.
Послухай мене уважно: принцип діалогу полягає у тому, щоб враховувати інтереси іншої сторони. Пропозиція існує, сепаратисти, як ти їх називаєш, направили її українцям, але не отримали відповіді. Де тут діалог?
Макрон: Але це тому, як я тобі казав, що нас не цікавлять пропозиції сепаратистів. Ми просимо, щоб вони відповідали на пропозиції українців і все має бути зроблено саме таким чином, оскільки це закон! Те, що ти щойно сказав, викликає сумніви, наскільки ти сам готовий дотримуватися Мінських угод, якщо, на твою думку, тобі доводиться мати справу з нелегітимною владою терористів.
Путін (все ще дуже роздратовано): Послухай мене уважно. Ти мене чуєш? Я ще раз повторю. Сепаратисти, як ти їх називаєш, відреагували на пропозиції української влади. Вони відповіли, але ця ж влада не наслідувала їхній приклад.
Макрон: Так, окей. На підставі їхньої відповіді на пропозиції України я пропоную тобі, щоб ми вимагали від усіх сторін провести зустріч у рамках робочої групи і продовжити рухатися вперед. Вже завтра можна попросити, щоб цю роботу було зроблено, і вимагати від усіх зацікавлених сторін відмовитися від політики «порожнього крісла». Однак останні пару днів сепаратисти не висловлювали бажання вступати в цю дискусію. Я негайно вимагатиму цього від Зеленського. Ми домовилися? Якщо так, то я почну і завтра вимагатиму влаштувати зустріч.
Путін: Давай домовимось: щойно ми закінчимо нашу розмову, я вивчу ці пропозиції. Але від початку треба було тиснути на українців, тільки ніхто не хотів цього робити.
Макрон: Я роблю все можливе, щоби підштовхнути їх, ти добре це знаєш.
Путін: Знаю, але, на жаль, це неефективно.
Макрон: Мені потрібно, щоб ти мені трохи допоміг. Ситуація на лінії зіткнення [сторін конфлікту на Донбасі] дуже напружена. Я справді вчора дзвонив Зеленському і закликав його до спокою. Я знову йому скажу, що всім треба заспокоїтись: заспокоїти [людей] у соціальних мережах, заспокоїти армію України. Але що я ще бачу: ти можеш закликати заспокоїтись свої війська, які майже зайняли позиції. Вчора було багато обстрілів. Що ти скажеш — як розвиватимуться [російські] військові навчання?
Путін: Навчання йдуть за планом.
Макрон: Тобто, сьогодні ввечері вони закінчаться, так?
Путін: Так, мабуть сьогодні, але ми точно залишимо війська на кордоні, доки ситуація на Донбасі не вирішиться. Рішення буде ухвалене після обговорення з міністерствами оборони та закордонних справ.
Макрон: Добре. Володимире, я скажу тобі щиро, для мене першорядне завдання — повернути обговорення у правильне русло та знизити рівень напруги. І мені важливо, і я дійсно прошу тебе про це, щоб ми втримали ситуацію під контролем. Нині це найголовніше. І я дуже розраховую на тебе. Не піддавайся на провокації хоч би які вони були в наступні години і дні.
Я хотів зробити тобі дві дуже конкретних пропозиції. Перше: у найближчі кілька днів організувати у Женеві зустріч між тобою та президентом [Джо] Байденом. Я розмовляв з ним у п'ятницю ввечері і спитав, чи можу зробити тобі цю пропозицію. Він попросив передати тобі, що він готовий. Президент Байден також обмірковував відповідні способи деескалації ситуації, щоб при цьому врахувати твої вимоги та чітко підійти до питання НАТО та України. Назви дату, яка тебе влаштує.
Путін: Дякую, Емманюеле. Для мене завжди велике задоволення та велика честь говорити з твоїми європейськими колегами, як і зі Сполученими Штатами. І мені завжди дуже приємно говорити з тобою, бо ми маємо довірливі стосунки. Отже, Емманюеле, я пропоную все переграти. Насамперед, треба заздалегідь підготувати цю зустріч. Тільки після цього ми зможемо розмовляти. Інакше, якщо ми прийдемо так, щоб поговорити про все і ні про що, всі нас просто засудять.
Макрон: Але чи можна сьогодні сказати, за підсумками цих обговорень, що ми загалом домовилися? Я хотів би отримати від тебе ясну відповідь. Я розумію твоє небажання називати дату, але чи ти готовий забігти вперед і сказати: «Я хочу провести двосторонню зустріч з американцями, а потім — розширену з європейцями». Чи ні?
Путін: Це пропозиція, яка заслуговує на увагу, і якщо ти хочеш, щоб ми її добре сформулювали, то я пропоную доручити нашим радникам обговорити це телефоном і домовитися […] Але загалом я згоден.
Макрон: Дуже добре, ти підтвердив, що загалом згоден. Я пропоную нашим співробітникам […] спробувати підготувати спільну заяву, на кшталт пресрелізу за підсумками цієї розмови.
Путін: Чесно кажучи, я збирався пограти у хокей. Говорю з тобою зі спортзалу перед тренуванням. Але спершу я зателефоную своїм радникам.
Макрон: У будь-якому випадку, дякую тобі, Володимире. Будемо на зв'язку. Як щось проясниться — телефонуй мені.
Путін (французькою): Дякую вам, пане президенте.
Нагадаємо, Емманюель Макрон часто телефонував до Владіміра Путіна вже під час вторгнення військ РФ на територію України, за що неодноразово піддавався критиці, зокрема від президента Польщі Анджея Дуди.