У суботу, 21 вересня, Франція представила новий уряд, який повинен знайти баланс між правими й центристами, оскільки прем'єр-міністр Мішель Барньє сподівається вийти з політичного глухого кута після позачергових виборів, повідомляє Reuters.
Після 2,5 місяців політичної невизначеності, коли президент-центрист Еммануель Макрон прийняв несподіване рішення про дострокові вибори, Барньє сформував кабінет, який, як він сподівається, знайде міжпартійну підтримку у фрагментованому парламенті.
У його команді мало політичних важковаговиків, але серед них - один із лідерів консервативної партії колишнього президента Ніколя Саркозі Бруно Рітейло, який отримав посаду міністра внутрішніх справ.
Міністром фінансів став маловідомий 33-річний Антуан Арман з партії Макрона.
Перед Арманом та міністром бюджету Лораном Сен-Мартеном стоїть складне завдання - підготувати законопроєкт щодо бюджету до січня, в той час як Франція намагається стримати бюджетний дефіцит.
“Ми повинні скоротити державні витрати й зробити їх більш ефективними”, - сказав Арман.
“Поступки й маневрування”
Але, попри входження десяти політиків з консервативної партії Барньє “Республіканці” до нового уряду, Макрон зберіг на ключових посадах низку “старих” міністрів.
Лише один лівий політик приєднався до нового кабінету - Дідьє Міго на посаді міністра юстиції.
Жан-Ноель Барро призначений міністром закордонних справ, а Себастьян Лекорню залишиться на посаді міністра оборони.
На початку цього місяця Макрон призначив Барньє, колишнього переговірника від ЄС щодо Brexit, прем'єр-міністром, але тривалі переговори, які йому довелося вести, щоб зібрати команду, стали ілюстрацією важких майбутніх завдань.
Центристським і консервативним партіям вдалося об'єднати зусилля, але вони залежатимуть від інших, зокрема від ультраправого “Національного об'єднання” Марін Ле Пен, щоб залишатися при владі й ухвалювати законопроєкти у фрагментованому парламенті.
“Центристський уряд де-факто є адміністрацією меншості”, - зазначають аналітики Eurointelligence.
На думку експертів, міністрам доведеться не лише домовлятися між собою, але й отримувати підтримку опозиційних партій, щоб їхні законопроєкти пройшли в парламенті.
“Це означає, що доведеться йти на ще більші поступки й маневрувати”, - додали аналітики.
Франція після виборів потрапила в зону “політичної турбулентності” — нинішній розклад політичних сил, коли жодна з них не має абсолютної чи навіть близької до неї більшості в Національній асамблеї, створив у політичному житті країни патову ситуацію. Про те, чому ця ситуація стала безпрецедентною в історії сучасної, П’ятої Французької республіки, пояснював Олег Шамшур у статті “Франція без уряду і володар часу Макрон”.