Один виступ патріарха представив увесь процес прийняття Томоса і створення ПЦУ таким собі неймовірним n-мірним нашаруванням брехні. Знецінив чи хоча б поставив під сумнів і Томос, і ПЦУ, і саму ідею "автокефалії від греків". Але це по-своєму чесно (якщо це слово взагалі ліпиться в контекст ситуації): при цьому патріарх поставив на кін і власну репутацію.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Катерина Щоткіна. Правда, на її думку, цього разу, здається, невдало.
"Дві речі впадають в око у всій цій історії. Перша - гранична відвертість патріарха, який нітрохи не бентежиться, що брав участь у багатошарових обманах усіх проти всіх, а обурений лише тим, що зрештою виявився обманутим сам. Друга - несвоєчасність його рішень та дій, - зазначає оглядач. - Діє патріарх дуже поспішно, щоб не сказати - метушливо. Можна домагатися патріархату, боротися за владу і вчиняти перевороти, переписувати статут, замінювати назву й сміятися над наївним питанням, "чи не відберуть Томос". Але на все свій час. Цього в жодному разі не можна робити тепер, поки "томосний процес" ще не завершений - поки ПЦУ не ввійшла у співпричастя зі світовим православ'ям. "Томос дали", але це тільки половина справи. І його, найімовірніше, не відберуть, навіть якщо в ПЦУ все піде догори дригом. Але він у будь-який момент може виявитися не більше ніж гарною картиною, цінність якої - лише в майстерній роботі художника".
Детальніше про "гру" Філарета читайте в статті Катерини Щоткіної "Святіший камінгаут" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".