UA / RU
Підтримати ZN.ua

Експерт-міжнародник назвав Росію китайською провінцією: як "непомітно" КНР підтримує агресора у війні

Філософія Пекіна полягає в тому, що він допомагає РФ через посередників, тому "зловити за руку" його неможливо. 

Росія вже є провінцією Китаю, через що КНР не дає країні-агресору програти у протистоянні з Україною, вважає експерт-міжнародник Руслан Осипенко. 

"Від'ємне сальдо — не прийнятне для китайської торгівлі. У них зі США позитивне сальдо, а от із Росією — від'ємне. Це означає, що, купуючи більше товарів, ви фактично надаєте гроші та підтримуєте потенціал Росії, але не у прямий спосіб. Ви не переводите їх у банк і даєте можливість Росії воювати, а ви торгуєте, начебто розвиваєте торгівлю, але в вас сальдо від'ємне і гроші більше надходять Росії, ніж вам", — навів приклад фахівець під час ефіру на Радіо NV.

Ба більше, за словами Осипенка, іранські дрони-камікадзе не потрапили б на поле бою в Україні без китайських чіпів. Це підтверджує те, що Китай допомагає Росії через посередника - Іран. В цьому й полягає філософія Пекіна, яка сприяє тому, що його "не впіймають за руку". 

"Але він допомагатиме, аби проводити свою політику, — не дати Росії остаточно програти, тому що це вже провінція Китаю. Сфера впливу Китаю закінчується на західних кордонах Росії", — констатував він.

Читайте також: Китай не полишить РФ напризволяще, але й не буде дратувати США – Клімкін про зустріч Сі та Байдена

Нагадаємо, речниця МЗС Китаю Мао Нін заявила, що зустріч президентів США Джо Байдена та КНР Сі Цзіньпіна не повинна вплинути на позицію Пекіна щодо "кризи в Україні". Та український лідер Володимир Зеленський все одно зауважив, що факт проведення цих переговорів - це добре для нашої держави

США й Китай занадто великі й важливі для всього світу, тому конфлікт між ними не може бути справою лише Вашингтона та Пекіна. За самітом лідерів двох найсильніших держав планети в Сан-Франциско уважно стежили в усіх столицях. Які висновки можна зробити після нього? Яким є його значення для України? Про це пише Віктор Константинов у статті "Зустріч Байдена та Сі: короткий перепочинок перед неминучою бурею".