Успішній людині немає сенсу брати участь у конкурсі на посаду посла України, який Міністерство закордонних справ оголосило для всіх охочих. Таку думку надзвичайний та повноважний посол України Андрій Веселовський висловив у статті «У Руанду - з куражем: чи варто обирати послів на конкурсі?»
«Уявіть, що йдеться про чинного міністра, чи заступника міністра, та навіть директора важливого департаменту у важливому міністерстві. Який до того ж володіє двома іноземними мовами (а це нині стандартна вимога до всіх дипломатів), має відмінне здоров’я (в Омані, Філіппінах чи Руанді воно просто обов’язкове!) і при цьому готовий відірватися від звичного способу життя, від друзів та від інтелектуального середовища, навіть від дружини чи дітей, якщо там не буде відповідної школи або безпекових умов. Але ще складніший вибір - для недержслужбовця. Така особа має відмовитися від ведення бізнесу, від свого фаху науковця чи дослідника на, щонайменше, три або й більше років», - розмірковує Веселовський.
За його словами, невигідно зараз ставати послом і в плані зарплати.
«Фінансове забезпечення у закордонних установах зараз пристойне. Воно цілком задовольняє потреби рядових дипломатів, які отримують в рідному МЗС свої 20-30 тисяч гривень. Але провідні фахівці, високі управлінці чи успішні бізнесмени оперують іншим порядком винагороди. Міняти жирних синиць у руках на худих непевних журавлів вони навряд чи захочуть. На посаду посла у США, чи Канаді, чи КНР - мабуть, багато хто погодився б. Та ось Кот д’Івуар, де він керуватиме консулом, що є водієм за сумісництвом, та другим секретарем з торгівлі, якось не вабить», - пояснює посол.
Крім того, Веселовський акцентує увагу на «повній беззахисності» людини на посаді посла.
«Призначення указом президента України означає, на жаль, і можливість зняття з посади таким самим указом без особливого пояснення причин та навіть без попередження. У МЗС вам назвуть прізвища таких послів, які свого часу постраждали ні за цапову душу», - підкреслив посол.
Також Веселовський пояснив, чому відкритий конкурс на посади послів України - це констатація професійного провалу МЗС.