З червня 2018 старший науковий співробітник Атлантичної ради США Андерс Ослунд є незалежним членом Наглядової ради державної компанії "Укрзалізниця". Ослудн у колонці для Kyiv Post пише, що він вдячний за надану честь і служив на повну потужність, але зараз відчуває, що змушений піти у відставку.
В першу чергу, Ослунд вважає, що юридичні ризики, яким він піддається, надмірні. Попри те, що в договорі про призначення, який є стандартом членства в раді директорів, йому пообіцяли страхування відповідальності директорів і посадових осіб, він і інші члени наглядової ради не отримали такого страхування від акціонера - уряду України.
"По-друге, багато наших рішень не виконуються менеджментом "Укрзалізниці". Також уряд не надає "Укрзалізниці" розумні регуляторні або фінансові умови для модернізації та підвищення ефективності (невиправданий податок на землю, тарифи, встановлені набагато нижче рівня собівартості, наполеглива вимога масового надлишку кадрів і т.д.). Ці обставини залишають компанію в скрутне фінансовому становищі", - пише Ослунд.
По-третє, члени Наглядової ради з квітня не отримують зарплату. Після п'яти місяців простроченої зарплати, він вважє малоймовірним, що нинішній український уряд буде виплачувати членам Наглядової ради будь-яку винагороду. Почалося все з виступу президента Володимира Зеленського у Верховній Раді України 4 березня, який сказав: "Виникають питання з приводу зарплат і премій багатьох членів наглядової ради. Ми розуміємо, що є закони ринку, ми не пропонуємо сплачувати "мінімальну" заробітну плату популістським способом. Але, вибачте, коли понад 10 мільйонів людей живуть на межі бідності, таких виплат людям, які, будучи членами наглядових рад, приїжджають в Україну два-три рази на рік, бути не може". Сьогодні фактично стало вигідніше контролювати", ніж працювати в Україні. І при всій повазі до міжнародних партнерів, при всій подяки за їхню допомогу, сьогодні наші громадяни в наглядових радах наших підприємств відчувають себе національною меншиною".
Але Зеленський все-таки популістично ввів мінімальну заробітну плату, пише Ослунд.
В кінці квітня Верховна Рада внесла зміни в закон про бюджет, обмеживши з 1 квітня до кінця карантину заробітну плату всіх держслужбовців, а також членів правління і наглядових рад державних підприємств 10-кратним розміром офіційної мінімальної заробітної плати, або 47 020 гривень, або близько 1700 доларів в місяць. Вона була представлена як тимчасова надзвичайна міра, але вже тривала п'ять місяців і може зберігатися.
Ослунд підкреслює, що з цим законом все не так. У нього була зворотна сила, що суперечило елементарному верховенству права. Новий закон порушив трудові договори членів наглядової ради "Укрїалізніці". Він торкнувся тисячі людей старшої ланки в державному секторі, включаючи суддів, прокурорів, членів парламенту, менеджерів і різних членів правління. Переважна більшість цих людей - громадяни України, і менш як 50 осіб - іноземці.
"Найгірше те що це відштовхує компетентних і чесних людей працювати на Українську державу, і це є нападом на благе управління. Народні депутати нападають на іноземних членів наглядових рад державних українських компаній за те, що вони іноземці та нам дуже багато платять, але з квітня нам нічого не платять", - пише Ослунд.
28 серпня Конституційний суд України прийняв рішення про звільнення від ліміту заробітної плати суддів, прокурорів, народних депутатів і членів правління Національного банку України. Суд встановив, що закон про бюджет не може змінити інший закон, а також права та гарантії, які він надає. Таким чином, судді Конституційного суду дозволили собі знову отримувати заробітну плату. Однак це рішення не мало зворотної сили, тому всі вони втратили зарплату з квітня по серпень. Це рішення не поширювалося і на незгаданих державних чиновників або працівників, наприклад, на членів правління і наглядових рад державних компаній. 11 вересня Кабінет Міністрів видав постанову про скорочення більш ніж наполовину несплачених гонорарів без попереднього повідомлення. 23 вересня прем'єр-міністр Денис Шмишаль заявив, що не поважатиме рішення Конституційного суду. Однак в Україні є ринок праці, який працює. Правління великих державних підприємств швидко втрачають найталановитіші кадри, пише Ослунд.
Основною проблемою автор називає те, що Зеленський і його народні депутати не вірять у хороше корпоративне управління.
"Ми, іноземні члени наглядових рад 13 великих державних компаній і банків, наполегливо працюємо над поліпшенням роботи державних підприємств України. Від президента (єдиного українського президента, з яким я ніколи не зустрічався) ми отримуємо тільки образи і перешкоди", - пише він.
На закінчення Ослунд пише, що не відчуває ні бажання акціонера, ні реальних умов роботи, в той час, як юридична відповідальність лежить на ньому. Це не спосіб керувати залізницею.