Минулого тижня популярність фільму «Барбі» Грети Гервіг можна було визначити за цифрами біля знака $. В історії знаменитої американської кіностудії Warner Bros. фільм установив рекорд за касовими зборами — мільярд доларів у найкоротший термін.
На сьогодні фільм і далі набирає безпрецедентної популярності, проте водночас спричиняє завзяті суперечки.
Тепер «Барбі» підкоряє Близький Схід: минулого тижня фільм вийшов на екрани в Саудівській Аравії — одній із найбільш патріархальних держав світу, Об’єднаних Арабських Еміратах і Бахрейні. У цих країнах рівень популярності «Барбі» зашкалює — в деяких кінотеатрах заплановано понад 15 показів на день. А от у сусідньому Кувейті минулого тижня фільм заборонили.
В Америці та Європі багато хто цей фільм уже переглянув, тепер про нього можна й поговорити, адже це не лише тренд, а й політичний маніфест.
Та якщо хтось іще не в курсі, про що ця стрічка, ось коротко її зміст.
Фільм розповідає про пригоди ляльки, «стереотипної» Барбі — красуні блондинки (Марго Роббі), яка живе в матріархальному раю Барбіленду разом із багатьма барбі-вченими, барбі-політикинями, барбі-лікарками, а також барбі-суддями Верховного суду. Якось уранці ідеальний світ «стереотипної» Барбі починає незрозуміло чому розвалюватися — її ноги на високих підборах робляться пласкими, з душу ллється холодна вода, тост підгоряє — й вона усвідомлює свою смертність.
Ці зміни, як з’ясовується, пов’язані з тим, що жінка, яка колись гралася нею в реальному світі (Феррера), нещаслива. Щоб відновити своє ідеальне життя, лялька має повернутися до реального світу й знайти там свою колишню хазяйку.
Барбі гадає, що в реальному світі все влаштовано так само, як і в її чудовій країні, й світом правлять жінки. Але, побачивши реальне американське місто Лос-Анджелес, Барбі шокована тим, що в реальному світі головують чоловіки. Тим часом Кену — ляльці-чоловікові, що супроводжує Барбі (Райан Гослінг), патріархат реального світу подобається. Повернувшись до Барбіленду з Лос-Анджелеса, Кен планує змінити конституцію, щоб захопити владу й усунути сили барбі.
Усім зрозуміла загальна ідея фільму: під прикриттям казкового сюжету він критикує соціальну організацію, за якої чоловіки домінують у суспільстві, а жінки відіграють другорядні ролі.
Та для американського глядача фільм не лише несе загальну ідею фемінізму, а й наповнений дуже конкретним політичним змістом. У жартівливій і казковій формі стрічка говорить про загрозу для американської демократії і в разі приходу до влади трампістів — про подальшу поразку жінок у правах.
Важливе місце у стрічці посідає тема законодавства. Майже на самому початку ми бачимо Верховний суд Барбіленду, де обговорюють права корпорацій. «Корпорація — це не людина», — каже одна з барбі-суддів. «Якщо визнати, що в корпорацій рівне право голосу з людиною, то в нас скоро буде клептократія». Інші барбі-судді погоджуються.
Я дивилася фільм у Нью-Йорку, де зал, наповнений дівчатами, вбраними в рожевий одяг, у цьому місці з розумінням розсміявся. Ця сцена відразу ж надає політичного забарвлення всьому фільму, але для глядачів, які не живуть у США, потрібні пояснення. Йдеться про відоме рішення Верховного суду 2010 року, яким було дозволено посилити політичний вплив багатих донорів і корпорацій. Більшістю голосів (п’ятеро консервативних суддів проти чотирьох ліберальних) суд визнав, що обмеження політичних витрат корпорацій порушує право на свободу слова. Тобто фактично суд прирівняв права корпорацій до прав окремо взятої людини. Скасувавши обмеження витрат корпорацій на вибори, Верховний суд дозволив невеликій групі найбагатших людей здобути безпрецедентний вплив на владу. Це рішення суду активно підтримували республіканці й критикували демократи. Після того як Верховний суд виніс це рішення, тодішній президент Обама, виступаючи перед Конгресом, заявив: «Це рішення відкриє шлюзи для груп із особливим інтересом, зокрема й для іноземних корпорацій, які тепер зможуть необмежено витрачати кошти на наших виборах».
І він мав рацію. До кишень консервативних політиків потекли так звані темні гроші, походження яких не розголошують. Звісно, «темні гроші» з різноманітних джерел, зокрема й іноземних, посипалися й до кишені Трампа.
Верховний суд гарненьких барбі вказує на очевидне — засилля консервативних суддів у Верховному суді США призвело до ослаблення демократії. (Тут важливо пояснити, що Верховний суд — це одна з трьох гілок влади США. Суддів призначає на довічний пост президент країни. Трамп, призначивши трьох ультраконсервативних суддів, створив у суді значну перевагу консерваторів. Якщо на наступний термін президентом знову буде Байден, баланс у суді бодай частково можна буде відновити. Та якщо повернеться Трамп, можна припустити, що в країні на багато років установиться жорсткий консерватизм.)
Тема Верховного суду залишається важливою протягом усього фільму. Зал знову сміється, коли Барбі, потрапляючи до реального світу, плакат із дев’ятьма красунями в купальниках сприймає як груповий портрет верховних суддів. Жарт — не лише в тому, що красуні не виглядають як судді в нашому світі, а й у тому, що Верховний суд, де за Трампа стало ще більше консерваторів, ухвалює рішення, спрямовані проти прав жінок. Так, 2022 року консервативний Верховний суд скасував федеральний закон, що захищав право жінок на аборт. Унаслідок цього, починаючи з минулого року, в таких консервативних штатах, як Техас, жінки не могли одержати медичну допомогу, навіть коли вагітність загрожувала їхньому життю або коли ембріон, що неправильно сформувався, не мав шансів на виживання.
У своєму фільмі Гервіг не обговорює теми абортів прямо. Але тема жіночої анатомії постає декілька разів. Відсутність геніталій у ляльки Барбі в реальному світі робить її невразливою, про що вона й заявляє нахабнуватій групі будівельників. Але повернувшись у реальний світ жінкою, Барбі передусім відвідує гінеколога. Американська аудиторія розуміє, що за теперішнього законодавства саме жіноча анатомія становить для Барбі-жінки одну з найбільших небезпек.
Є у фільмі й натяк на спробу Трампа організувати 2020 року антиконституційний переворот. Спроба придуркуватого й нарцисичного Кена захопити владу, змінивши конституцію в Барбіленді, виглядає в США як інтерпретація знайомих подій.
Фільм не ідеалізує жінок, і Барбі не завжди відповідає ідеалам фемінізму. Стикнувшись із волею марнославних кенів, численні барбі, які щойно були юристками, фізикинями, лікарками, готові погодитися на власне поневолення та роль догідливої прислуги для кенів.
Головна героїня фільму, «стереотипна» Барбі, теж майже готова дозволити директорам компанії, що виробляє ляльок, посадити себе назад до коробки. «Я так давно не була в коробці», — каже вона з нотою ностальгії в голосі. Звісно, коробка — це метафора традиційного місця жінок у суспільстві. А весь фільм — це заклик не дозволити жінкам повернути себе у світ традиційних «коробкових» цінностей. В американському контексті це означає: не дати Кену-Трампу знову стати президентом.
Не дивно, що фільм «Барбі» розлютив американських консерваторів і прихильників Трампа. Так, республіканський сенатор Тед Круз назвав фільм «китайською комуністичною пропагандою», яка «промиє мізки» дівчатам. Відомий американський ультраправий політичний оглядач і затятий прихильник Трампа Бен Шапіро у відео на Youtube на знак протесту підпалив у баку для сміття ляльок Барбі та Кена, а заодно й рожеву іграшкову машинку. Консервативний критик і коментатор Річ Кромвель засудив фільм і навіть закликав Грету Гервіг подумати про вдячність суспільству, яке дало їй змогу стати режисеркою: «Барбі» — це двогодинна нудотна скарга на те, як патріархат гнобить жінок, хоча той факт, що патріархату не вдалося стримати Гервіг, мав би змусити її трошки замислитися». Кромвель пообіцяв не водити своїх доньок на такий жахливий фільм. Побоюючись впливу «Барбі», президент ультраконсервативної групи Turning Point USA Чарлі Кірк навіть запропонував організувати бойкот цій «гіпержіночній, ультрарожевій пропаганді».
Американські трампісти хвилюються недарма. Найбільшої популярності фільм набув серед молоді. (75% аудиторії «Барбі» молодші за 29 років.) Саме цю демографічну групу трампісти не хотіли б надихати на політичну діяльність. У минулі десятиліття молодь у США була аполітичною. Та всупереч очікуванням, саме ця вікова група масово прийшла на вибори 2022-го. Молоді виборці не дали республіканцям посісти більшість місць у Сенаті; у Вісконсині на виборах до Верховного суду штату сприяли перемозі ліберальної юристки Джанет Протасевич; в Огайо днями допомогли відкинути підтриманий республіканцями захід, який утруднив би захист права жінок на аборт.
Fox News показав карту, яка свідчить, що "Барбі" більш популярна у червоних штатах, чиї виборці переважно підтримують Республіканську партію
Найпопулярнішою «Барбі» є в консервативних штатах, які голосують за Трампа, таких як Кентуккі, Арканзас і Техас, тобто там, де молодь (як і в країнах Близького Сходу) зголодніла за ідеологією гендерної рівності та скепсисом щодо «традиційних цінностей».
«Барбі» — це троянський кінь», — заявив проповідник із Бахрейну Хасан аль-Хусейні. І він має рацію. Під виглядом розваги «Барбі» несе потужний політичний заряд, який сприятиме руйнуванню ультраправої й консервативної ідеології в Америці та за її межами.