Про це пише Олексій Мустафін у свіжому номері «Дзеркала тижня. Україна».
Як зазначає автор, президент Віктор Янукович міг оголосити про відставку М.Азарова ще 7 квітня у своєму посланні парламенту. «Причому цього разу навіть сам Микола Янович (Азаров), схоже, був не проти. У всякому разі, попередив про майбутню відставку своє оточення. І навіть запасний аеродром підготував. Куди скромніша, до речі, посада голови Нацбанку, яку йому нібито обіцяли у минулому році», - йдеться у статті.
Проте В.Янукович вирішив інакше. «Посвячені, щоправда, шепотілися, що відставку відклали на місяць і після травневих свят (Азарова) точно звільнять. Але виявилося, що відбій пролунав надовго. І не тільки щодо Азарова. Весь економічний блок не збираються чіпати щонайменше до вересня. Недоторканними залишаються і віце-прем'єри - як мінімум Андрій Клюєв, Борис Колесніков і Юрій Бойко», - пише автор статті.
Окрім того, після свят можливі ще кілька відставок в уряді, на які українці можуть взагалі не звернути уваги. Так, Ганна Герман може зайняти посаду міністра культури замість Михайла Кулиняка, а Віктор Тихонов - залишити пост віце-прем'єра.
Цілком імовірна також заміна керівників МОЗу і Міноборони - Іллі Ємця та Михайла Єжеля, однак тут не визначилися з наступниками.
«Зазвичай уряд відправляють у відставку тоді, коли проведено найболючіші заходи, необхідні для здійснення реформ. Щоб відповідальність за погіршення життя взяли на себе відставники, а плодами їхньої діяльності скористалися ті, хто залишиться при владі (у нашому випадку - президент). Але в тому-то й річ, що ніякі глибинні, якісні реформи за рік так і не було розпочато. А «погіршення життя вже сьогодні» - це не ціна модернізації, а скоріше підсумок бездіяльності влади. І критична - з точки зору суспільної довіри - точка насправді все ще попереду. Викидати найбільший козир у цих умовах просто необачно. Потрібно жертвувати кимось менш значущим», - відзначає автор.
«Втім, навіть ті, хто наполегливо рекомендують провести хоча б косметичні перестановки, розуміють, що мова йде в основному про демонстрацію. Імітації діяльності. Здатної навіть політично стурбовану публіку зацікавити хіба що в разі звільнення Табачника. Про решту, мабуть, і не згадають. Бо від зміни табличок на міністерських кабінетах ніхто насправді не чекає ніяких принципових змін. Ніхто змін, взагалі-то, і не обіцяє», - резюмує автор статті.
Детальніше читайте в матеріалі Олексія Мустафіна «Холостий хід» у свіжому номері «Дзеркала тижня. Україна».
