Історія із виявленням прослуховуючого пристрою у кабінеті директора Державного бюро розслідувань Романа Труби викликала широкий громадський резонанс, оскільки розкрилися не найприємніші моменти діяльності ДБР. Де-небудь у західних демократіях Труба, як і деякі з його співрозмовників, "наговорили" б собі на тюремне ув'язнення – однак це Україна, тому навіть у відставку директора Бюро доведеться "йти" з величезним трудом, оскільки сам він цього не планує. Про це у своєму матеріалі для DT.UA пише головний експерт StateWatch Олександр Леменов.
Можливих варіантів авторства спецоперації зі встановлення прослуховуючих пристроїв у кабінеті Романа Труби є тільки два – Національна поліція або СБУ, оскільки тільки у них є відповідні обладнання та фахівці, пише автор.
"Спочатку нам більш вірогідною видавалася версія, що то підлеглі Івана Баканова (глава СБУ) "приєдналися" до кабінету директора ДБР, слухали його і, зрештою, опублікували матеріали. Але треба розуміти ключове: розмови, винесені на публічний огляд, відбувалися впродовж літа 2019 року. І, наскільки відомо, це лише частина одкровень Труби, які зафіксовані на аудіоносій. Та й навіщо Баканову влаштовувати таку публічну сварку з Андрієм Богданом (і його правою рукою Смирновим), який кілька разів фігурує в окремих кейсах записів директора ДБР на плівках? Це занадто сильний удар, від якого втрачає не просто один зі стовпів найближчого оточення Зеленського, а й сам президент, друг Баканова? Від такого удару вся команда Зе репутаційно постраждає. Недарма ж про скандал мовчать усі олігархічні канали. Мовчання - золото…", – зазначає експерт.
При цьому пристрій, який знайшли у підвіконні кабінету Труби, стояв там близько року. Тому якщо вже припускати участь у цій справі СБУ, то прослуховування встановили ще за часів екс-голови служби Василя грицака, у якого був свій головний спеціаліст у цій справі – Олег Фролов. До речі, нещодавно звільнений, зазначає сам автор.
"Якщо версія прослуховування з боку СБУ правдива, тоді зрозуміло, хто був ключовим бенефіціаром злиття інформації. Ім'я режисера події - Петро Порошенко. Екс-президент не був інтелектуально обмеженою людиною, отож розумів заздалегідь: якщо Роман Труба зрадив своїх попередніх патронів Пашинського-Турчинова на користь Порошенка, то може зрадити згодом і його особисто. Отож Служба свого часу і могла подбати про контроль над "перевербованим" Порошенком персонажем. Фролова з СБУ прибрали, а його людей - ні. Ось і можливе пояснення продовження спостереження за Трубою вже після відставки Порошенка.", – пише експерт.
Ще одна версія – участь у цій справі Нацполіції. По-перше, там є політична воля Арсена Авакова, вказує автор, по-друге, Авакову любити Трубу нема за що.
"Знову ж таки, бенефіціаром публікації матеріалів для широкого загалу і в цьому випадку є тільки одна людина - Петро Порошенко. Саме він (як особа й політик) отримує найбільший "зиск" від дискредитації як голови ДБР, так і тих, хто ним ляльководив, - нової влади. Але в такому разі екс-президент мав певним чином віддячити за філігранну "альпіністську роботу" організатору записів. Як кажуть, чотирма цитрусами… А спостерігачеві за спостережником Арсену Авакову було просто приємно дати відмашку на передачу даних для зливу: Труба - зрадник НФ і посадив Пашинського", – резюмує автор.
Зазначимо, що ДБР отримало у спадок всю підслідність Генпрокуратури, включно зі злочинами чиновників, суддів, прокурорів, правоохоронців, а також військовослужбовців. Надпотужний правоохоронний "монстр" може переслідувати навіть керівництво НАБУ і САП. Інакше кажучи, контроль над ДБР в недоброчесних політичних руках може значно ускладнити життя як політикам, так і антикорупційних органів. Проте поки не ускладнив, переважно із-за неефективного керівництва цією установою. Плацдарм його неефективності закладений ще в ході прийняття профільного Закону про ДБР.
Детальніше про те, як скандал з прослуховуванням в ГБР і вскрывшимися неприємними подробицями вплинув на позиції Романа Труби і відбилася зміна влади на поведінку правоохоронців в цілому читайте в матеріалі Олександра Леменова "ДБР: реквієм за "правоохоронною" мрією" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".