Риторика нинішньої Росії гібридна. У своїй пропаганді, кінцева мета якої — банальне утримання влади, Путін і його команда керуються ідеями фашизму, комунізму, старомодного імперіалізму та релігійного консерватизму. Ця ідеологічна костюмерна годиться для всіх сценаріїв. Нарядившись то в побиту міллю форму фашиста, то в ношену шкірянку комуніста, то в рясу, російські агенти у США намагаються втягнути у свою орбіту дуже різнорідні групи.
Працюючи з ультралівими угрупованнями, агенти ФСБ прикидаються ворогами расизму, борцями за гендерну рівноправність і ненависниками колоніалізму. Тут у хід іде марксизм. У лівих американців він продовжує асоціюватися з СРСР, у якому вони не хочуть бачити імперію і в розвал якого вони відмовляються вірити. Так під вплив путінського блефу підпала низка марксистських афроамериканських угруповань у США — Африканська народно-соціалістична партія та Рух Ухуру (спільно йменовані APSP) у Флориді, Black Hammer («Чорний молот») у Джорджії та одна група в Каліфорнії.
18 квітня Федеральний суд США пред'явив чотирьом членам цих угруповань обвинувачення у співпраці з російськими спецслужбами. Обвинувачення було представлене і трьом росіянам, які вербували, фінансували й керували цими групами. За задумом ФСБ, афроамериканські активісти мали сіяти розбрат в американському суспільстві та поширювати проросійську пропаганду. Крім того, агенти російської розвідки брали участь у таємному фінансуванні й керівництві кандидатами на місцевих виборах.
Однією з важливих цілей операції було переконати американців підтримувати російську анексію територій України. Наприклад, у травні 2020 року один із обвинувачуваних — агент ФСБ Олександр Іонов (перебуває в розшуку), умовив членів підконтрольних йому угруповань зробити заяву на підтримку незалежності так званої ДНР. Пізніше Іонов повідомив ФСБ, що записана на відео промова на підтримку «ДНР», стала першим випадком, коли «американські некомерційні організації привітали громадян» окупованого регіону.
У день початку повномасштабної війни Іонов відправив своїм підопічним «термінове повідомлення», яке містило проросійські тези на підтримку вторгнення. Після цього члени APSP неодноразово збиралися з Іоновим на відеоконференції, під час яких агент країни, в котрій національні меншини не вважаються за людей, заявляв, що всі, хто підтримує Україну, також підтримують нацизм і перевагу білих.
«Російська служба як зброю використовувала наше право свободи слова, закріплене в Конституції, — свободи, в якій Росія відмовляє своїм громадянам. Мета була посіяти розбрат серед американців і втрутитися у вибори у Сполучених Штатах», — заявив помічник генерального прокурора Метью Дж. Олсен із відділу національної безпеки Міністерства юстиції. Олсен пообіцяв «без вагань викривати й притягувати до відповідальності» тих, хто «служить ворожим іноземним інтересам».
Здійснити цей намір не так легко. Завдяки пануючій у демократії свободі слова, пособники РФ серед лівих продовжують поширювати російську пропаганду на своїх вебсайтах і в журналах. Прикладом може слугувати Асоціація Демократичних соціалістів Америки (DSA), в якій, між іншим, перебувають п'ять членів Палати представників Конгресу. «DSA закликає США вийти з НАТО й покласти край імперіалістичній експансії, що підготувала ґрунт для цього конфлікту», — заявляють її члени на своєму сайті. Цікаво, що, критикуючи «розширення» НАТО, соціалісти враховують лише імперські амбіції Росії й ігнорують право країн Східної Європи на вибір союзників та самовизначення.
Схожої позиції дотримується й відомий ліволіберальний журнал The Nation. Його автори — типові «невсетакоднозначники». Вони критикують Путіна, але при цьому негативно ставляться не тільки до НАТО, а й до усунення Януковича. Говорячи про події Майдану, ліві ліберали не розуміють, що під впливом пропаганди РФ вони суперечать власним переконанням. Не рефлексуючи й не замислюючись, ці прибічники революцій гудять суб'єктність українців, які мали політичну волю змінити владу.
Доки одна команда агентів РФ цілується з соціалістами й чорношкірими, інша — обнімається з консерваторами та білими неонацистами. Тут російські агенти пускають у хід інакші, часто протилежні цінності — християнство, ідеалізацію «традиційних», тобто ієрархічних, стосунків у родині, пригнічення прав сексуальних меншин і прославляння білого чоловіка.
У результаті такої пропаганди, глава Ку-клукс-клану Девід Дюк одного разу назвав Росію «ключем до виживання білих». А лідер прибічників переваги білої раси Річард Спенсер назвав Росію «єдиною білою державою у світі».
У праворадикальних угрупованнях РФ особливо цікавлять ультраправі журналісти й блогери. Хороший приклад — кореспондент One America News Network Джек Пособец — поборник неонацистських угруповань із мільйоном підписників у Твіттері. Згідно з розслідуваннями спецслужб США і Hatewatch, Пособец працював у тісному зв'язку з веб-сайтом SouthFront, зареєстрованим у Росії. Пособец поширював дезінформацію про біолабораторії в Україні, ті самі, які тренували «бойових комарів». Він ставив під сумнів реальність масового вбивства мирних жителів у Бучі. «Ми не можемо сказати, що відбулося в Бучі», — заявив він у своєму подкасті, орієнтованому на молодіжну аудиторію. Антиукраїнська позиція щільно пов'язана у США з антидемократичною активністю в країні. Так, під час виборів 2016 року Пособец допоміг антидемократичному проєктові зі скасування легітимних виборів «Зупинити злодійство» стати вірусним.
Одним із найнебезпечніших прибічників РФ був недавно звільнений із каналу Fox News мегапопулярний і радикально консервативний ведучий Такер Карлсон. Він робив усе, щоб розхитати демократію в Америці. Попри відомі йому самому факти, він не стомлювався запевняти, що президентські вибори у США були фальсифіковані.
Карлсона неодноразово попрікали в расизмі. Він називав іракців «напівграмотними примітивними мавпами», казав, що через іммігрантів країна «бідніша і брудніша», приписував «білим людям» «створення цивілізації».
Натякаючи на те, що в Росії расизм — не порок, він ставив собі в ефірі риторичне запитання: «Путін коли-небудь називав мене расистом? Чи погрожував він, що звільнить мене за незгоду з ним? Це справедливі запитання, і відповідь на всі з них: «Ні». Нічого цього Владімір Путін не робив», — казав Карлсон. Він відкрито заявляв, що у війні Росії проти України вболіває за Росією, і так часто повторював російську пропаганду, включно з маячнею про біолабораторії, що зробився улюбленцем преси РФ. А коли його звільнили з причин, достовірно відомих тільки менеджерам Fox, російський пропагандист Соловйов публічно запропонував йому роботу.
Вплив проросійських ультралівих і ультраправих у США нерівнозначний. Лівих лібералів у Конгресі лише жменька, і вплив їх на демократично налаштованих виборців слабкий. Згідно з березневим опитуванням Axios/Ipsos, переважна більшість демократів (79%) підтримують допомогу Україні.
Праворадикальний напрям набагато ближчий до реальності РФ і значно ефективніший у своїй пропаганді. «Путінське крило» в Конгресі становить кілька десятків людей, і вони мають серйозний вплив на своїх республіканських виборців. У результаті (згідно з Axios/Ipsos), тільки 42% республіканців у країні підтримують сьогодні допомогу Україні.
Інколи ультраправі й ультраліві об'єднуються на ґрунті любові до Росії.
Торік найбільш ліберальні і найбільш консервативні депутати Палати представників разом проголосували проти законопроєкту про конфіскацію активів російських олігархів, що перебувають під санкціями, для використання їхніх коштів на підтримку України. Разом їх було восьмеро.
Але на серйозне співробітництво ці групи не йдуть. Взаємне зближення змусило б їх зізнатися в очевидному — всі вони не однодумці, не партнери російської влади, а пішаки в ідеологічних порожнинах кримінального режиму.