Коли мова заходить про війну в Україні , єдине, що зараз можна сказати точно, це те, що бойові дії та руйнування триватимуть. Про це у колонці для The Washington Post пишуть державний секретар США 2005-2009 років Кондоліза Райс та міністр оборони Роберт Гейтс, який обіймав посаду з 2006 по 2011 рік.
Владімір Путін не полишає ідеї отримати контроль над усіє Україною, або — якщо це не вдасться — знищити її як життєздатну країну. Він вірить, що його історична доля, його місія — відновити Російську імперію, адже, як зазначив Збігнєв Бжезінський багато років тому, не може бути Російської імперії без України.
Ми обидва неодноразово мали справу з Путіним, і ми переконані, що він вірить, що час на його боці: що він може виснажити українців і що єдність США та Європи, так само, як і підтримка України зрештою розвалиться та зникне. Звичайно, що через продовження війни постраждають і російська економіка та люди, але росіяни переживали й набагато гірше.
Для Путіна поразка – не варіант. Він не може віддати Україні чотири східні області, які він вже оголосив частиною Росії. Якщо цього року йому не вдасться досягти військового успіху, він мусить зберегти контроль хоча б над позиціями на сході та півдні України, які забезпечать майбутні плацдарми для поновлення наступальних дій, щоб зайняти решту чорноморського узбережжя України, контролювати весь регіон Донбасу, а потім рухатися на захід. Від захоплення Росією Криму до її повномасштабного вторгнення минуло вісім років. Путін готовий чекати, аби досягти своєї мети.
Тим часом, хоча відповідь України на вторгнення була героїчною, а її військові показали себе блискуче, економіка країни зруйнована, мільйони людей вимушені були тікати від війни, українська інфраструктура руйнується, і значна частина мінеральних багатств, промислових потужностей і сільськогосподарських угідь країни знаходяться під контролем Росії.
Військова спроможність та економіка України зараз майже повністю залежать від рятувальних ланцюгів Заходу — передусім Сполучених Штатів. За відсутності значного прориву та успіху України проти російських військ та глухого кута на полі бою, тиск Заходу на неї з метою переговорів про припинення вогню зростатиме. Але за нинішніх обставин будь-які домовленості про припинення вогню дадуть російським військам потужну позицію для відновлення сил і нового вторгнення. Це неприйнятно.
Єдиний спосіб уникнути такого сценарію — це терміново і різко збільшити надання Україні та її союзникам військових засобів та можливостей, достатніх для того, щоб стримати новий наступ Росії та дати Україні змогу відкинути російські сили на сході та півдні. Конгрес виділив достатньо грошей, щоб профінансувати таке посилення. Наразі справа за відповідними рішеннями Сполучених Штатів та їхніх союзників щодо надання українцям необхідної додаткової військової техніки — передусім мобільної бронетехніки. Угода США про надання бойових машин Bradley у четвер є гарним кроком, якщо їх нададуть оперативно. Оскільки з відправкою американських важких танків Abrams пов’язані серйозні логістичні проблеми, задовольнити цю потребу мають Німеччина та інші союзники. Члени НАТО також повинні надати українцям ракети більшої дальності, сучасні безпілотники, значні запаси боєприпасів (включно з артилерійськими снарядами), більше можливостей для розвідки та спостереження, а також інше обладнання.
Дедалі частіше члени Конгресу та інші учасники нашого публічного дискурсу запитують: «Чому нас це має хвилювати? Це не наша боротьба».
Але Сполучені Штати на гіркому досвіді — у 1914, 1941 та 2001 роках — зрозуміли, що неспровоковану агресію та напади на верховенство права і міжнародний порядок не можна ігнорувати. Зрештою наша безпека опинилася під загрозою, і ми були втягнуті в конфлікт.
Цього разу економіки світу — включно з нашою — вже відчувають інфляційний вплив і гальмування зростання, викликане цілеспрямованою агресією Путіна. Краще зупинити його зараз, поки від Сполучених Штатів і НАТО загалом не вимагатимуть більше. Україна — наш рішучий партнер, який готовий терпіти наслідки війни, щоб нам самим не довелося робити цього в майбутньому.
Виступ президента Володимира Зеленського перед Конгресом минулого місяця нагадав нам прохання Вінстона Черчилля в лютому 1941 року: « Дайте нам інструменти, і ми завершимо роботу». Ми згодні з рішучістю адміністрації Байдена уникати прямої конфронтації з Росією. Однак знахабнілий Путін може не дати нам такого вибору. Єдиний спосіб уникнути конфронтації з Росією в майбутньому — допомогти Україні відбити окупанта вже зараз. Це урок історії, яким ми повинні керуватися, і він надає невідкладності діям, які необхідно вжити, поки не стало надто пізно.