Помітних змін на краще у сфері дотримання прав людини в установах виконання покарань упродовж 2009 року майже не відбулося. Про це йдеться у доповіді правозахисної організації «Донецький Меморіал» «Дотримання прав ув’язнених в Україні-2009». За даними моніторингу, проведеного «Донецьким Меморіалом», зберігається високий рівень порушень прав засуджених, і це стосується не тільки умов тримання, а й поводження персоналу з ув’язненими. «Як і в попередні роки, можна стверджувати, що повага гідності людини досі не стала домінуючим чинником кримінально-виконавчої політики, а існуюча практика поводження з ув’язненими побудована на суворому вимаганні з боку адміністрації установ беззаперечної покори ув’язнених. Це доповнюється відсутністю ефективного механізму подання скарг», — констатують правозахисники.
За висновками «Донецького Меморіалу», процедури поміщення засуджених до колоній та їх переміщення підпорядковані насамперед інтересам відомства. Засудженим часто безпідставно відмовляють у переведенні їх для відбування покарання ближче до місця проживання рідних. Водночас нерідко у вигляді покарання засудженого без його згоди переводять подалі від рідних, порушуючи стандарти Європейських в’язничних правил.
Також правозахисники вважають, що надзвичайні події розслідуються формально. За їхніми даними, у 2009 році кількість повідомлень про випадки протестів з боку засуджених зменшилася, натомість відсутній відвертий публічний аналіз причин надзвичайних подій. «Результати їхнього розслідування не оприлюднюються, суспільству подається вкрай обмежена та надто узагальнена інформація про дійсний перебіг подій та їхні причини, заперечуються факти брутального поводження. До засуджених, які протестують і скаржаться, застосовуються каральні заходи», — заявляють у «Донецькому Меморіалі».
У доповіді увагу закцентовано й на тому, що засуджені позбавлені доступу до правової допомоги, що є наслідком відсутності необхідної літератури в бібліотеках установ, низького рівня правової обізнаності персоналу та його небажання сприяти наданню правової допомоги засудженим з боку громадських організацій та юристів.
Крім того, в «Донецькому Меморіалі» підкреслюють, що громадський контроль установ обмежений. «Взаємодія з громадськістю, в першу чергу з неурядовими організаціями, обмежується лише питаннями матеріальної допомоги системі та окремих послуг правового та консультаційного характеру засудженим. Нове керівництво Департаменту з питань виконання покарань вперше за останні п’ять років провело спільно з правозахисними організаціями відкриті громадські слухання, але практика співпраці з громадськістю міняється дуже повільно, ще трапляються випадки сваволі в’язничного керівництва — такі, як на Волині», — повідомляють правозахисники.
Також, за висновками «Донецького Меморіалу», залишається дискримінація та порушення Конституції в питанні оплати праці засуджених. За працюючих засуджених не сплачуються внески до Пенсійного фонду попри відсутність законодавчих підстав для цього. «В результаті при звільненні до всіх проблем з облаштуванням, відновленням документів та пошуком роботи людині необхідно десь заробити кошти та внести їх до Пенсійного фонду за час роботи в місцях позбавлення волі. Жодна державна інституція не бажає бачити цю проблему та вирішувати її», — зауважують правозахисники.