З несподіваною ініціативою нещодавно виступив відомий кримський громадський діяч, секретар Ялтинської міськради Олександр Чабанов. Він запропонував увести п’ятирічний мораторій на відведення землі в Масандрі.
Водночас передбачається, що земельні наділи в цей період зможуть отримувати тільки корінні масандрівці. Нині жителі змушені тулитися буквально на клаптиках землі. У селищі один із найбільших фондів вільних земельних ділянок на всьому узбережжі. І величезна багаторічна черга місцевих жителів на отримання наділу. Тим часом приїжджі покупці та орендарі повсюдно дістають земельні ділянки за лічені дні. Для оформлення заповітного папірця на право користування землею в курортній зоні досить поділитися «малою дещицею» грошей із представниками селищної місцевої влади. Розмір «винагороди» досягає сотень тисяч, якщо не мільйонів доларів.
Різниця в рівні доходів корінних і заїжджих власників масандрівської землі надто велика, щоб жителі селища могли дозволити собі таку розкіш. «Якщо нинішня практика відведення земель тишком, минаючи чергу, й далі йтиме такими самими темпами, масандрівцям просто стане ніде жити, оскільки рано чи пізно хижа рука добереться і до їхніх ділянок, передача у власність яких саботується чиновниками», — заявив нашому кореспонденту Олександр Чабанов.
— Олександре Івановичу, чому ви пропонуєте заборону на відведення землі саме тепер?
— Ви просто не уявляєте, наскільки життєво важлива земельна проблема для Масандри. Переважна більшість жителів тут мають приватні будинки. Аж ніяк не багатоповерхові котеджі. Та земля не є їхньою власністю. Прийде чужий дядько, купить цю землю, змусить платити орендну плату. Дамоклів меч у вигляді зацікавлених рішень селищної влади має зникнути. Причому отримання землі для масандрівців не повинно викликати будь-яких ускладнень. Я пропоную спрощений варіант. Земля за заявою масандрівця віддається йому у власність. Ніяких зайвих комісій, купи довідок, ходінь по муках. Пред’явив паспорт — одержав наділ. Саме такий підхід дозволить задовольнити внутрішній попит. Тільки коли мине п’ять років, ми почнемо віддавати землю іншим.
— Вам це навіщо? Для вас, наскільки я розумію, дана проблема не є такою нагальною як для більшості жителів ПБК...
— Мораторій — захід тимчасовий, та надзвичайно необхідний. І дуже затребуваний саме нині. Щоб вплинути на селищну владу, ми почали збирати підписи за введення цієї заборони. Коли на місці заповідників ведеться будівництво — це справжнє беззаконня! Водночас проблема нелегального відведення земель тісно пов’язана з незаконним будівництвом. Я як батько двох дітей хочу, щоб вони гуляли в парку, а не по будовах. Я і жителі Масандри зобов’язані припинити хибну практику. Інакше якось уранці ми ризикуємо прокинутися, а на тому місці, де завжди грали наші діти, стоїть котедж! І це не жарти.
Або ось ще приклад. По всьому ПБК ведеться масове будівництво, часто без урахування складного гірського рельєфу місцевості. Через таких горе-будівельників, якщо не сказати жорсткіше, всього два тижні тому уламок скелі вагою в десять тонн упав на дорогу, вивівши з ладу тролейбусну лінію та гілку газопроводу. Сталося це буквально за два кроки від усесвітньо відомого Нікітського ботанічного саду. Людських жертв і вибуху вдалося уникнути лише дивом. Удруге, я переконаний, так не пощастить. Камінь обов’язково звалиться комусь на голову. Ми цього чекаємо? Треба негайно взяти під жорсткий громадський контроль усе незавершене на сьогоднішній день будівництво. Довести проекти до повної відповідності з будівельними і геодезичними нормами. Щоб більше не було гірських обвалів й захоплення безцінних заповідних парків.
Я радий, адже завдяки тому, що громадськість не була бездіяльною, сьогоднішнім порядком розподілу земель у Ялті зацікавилися компетентні органи. Неприпустимо, коли тисячі безцінних гектарів тишком продають невідомо кому за безцінь. Коли ми не введемо мораторій нині, земля відводитиметься, як і раніше, для приїжджих, які не живуть у Масандрі, і в обхід селищного бюджету. Це свавілля я маю намір зупинити.