Львівські землі, звісно, не порівняти з Південним берегом Криму чи Карпатами. Проте, починаючи з 2004 року, за землі рекреаційного призначення, розміщені в межах десятикілометрової зони навколо Львова, розгорнулася не менш гостра боротьба. Саме на цих районах ділки зосередили свою увагу, щоб скупити їх, а потім із вигодою перепродати. І тим самим позбавити громади права розпоряджатися цими землями.
Попри заборони чинного законодавства та прокурорські протести, «золотим ключиком», який допомагає долати численні перепони на шляху до їх отримання, стають, на превеликий жаль, місцеві районні суди загальної юрисдикції, адміністративний та господарський суди, — стверджує прокурор Львівської області, заслужений юрист України Олексій Баганець.
Саме суди сьогодні вирішують переважну більшість земельних спорів між громадами сіл і селищ та нікому не відомих замовників. Звісно, досить часто — на користь останніх. Якщо ж у цій ланці щось не спрацьовує, то ініціаторів протиправного вилучення земель сільськогосподарського призначення «підстраховують» різноманітні суди.
Найпоширенішого характеру набули факти підроблення рішень сільських і селищних рад. Тобто коли, фактично, місцеві депутати голосують за одне рішення, а згодом під ці номери і дати керівники органів місцевого самоврядування підверстують інші документи. Фактично, виготовлялися завідомо неправдиві рішення.
Наприклад, у одній із сільських рад Пустомитівського району відбулася сесія сільської ради, яка прийняла рішення про дачу згоди на затвердження проекту на відведення земельної ділянки з наступною її передачею в оренду громадянинові Н. терміном на 39 років. Другий пункт цього рішення зобов’язував зазначеного громадянина звернутися в державну районну адміністрацію по погодження при розробці цих документів. Невдовзі голова сільської ради змінює зміст документа під цими номером і датою, і в ньому вже йдеться, начебто сесія сільської ради ухвалила рішення про передачу громадянинові ділянки в оренду без проекту відводу, проведення експертизи і т.д. Одне слово, земельну ділянку передають в оренду без будь-яких погоджень та відповідного пакета документів, який повинен бути виготовлений згідно із Земельним кодексом. За цим фактом прокурор області порушив кримінальну справу щодо голови сільської ради.
Про ігнорування чинного законодавства у процесі надання земельних ділянок окремим громадянам промовисто свідчить акт перевірки виконавчого комітету Лозинської сільської ради (Яворівський район) за 2008 рік, здійсненої Яворівською райдержадміністрацією.
Як ідеться у матеріалах перевірки, на території Лозинської сільської ради у власність громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків, ведення особистого селянського господарства передано 136 земельних ділянок. Але саме рішення сесії сільської ради за №145 від 27.11.2007 року було прийняте з порушенням чинного законодавства. А саме: «список сформовано з осіб, які померли… у 1983—1984 роках, тобто до паювання земель, а також у 1997—2004 роках, що, згідно з чинним законодавством, не може бути предметом розгляду щодо надання земельних часток (паїв)».
Як засвідчує практика, цінність сільськогосподарських земель для ділків від бізнесу не має жодного значення. Ось найсвіжіша інформація з особливо цінними землями навколо дослідного господарства села Оброшино Пустомитівського району, де господарює Годовицько-Басівська сільська рада. Ще у 2007 році Пустомитівський районний суд зобов’язав голову Басівської сільської ради вилучити у науково-дослідного господарства с. Оброшине 328 гектарів землі і передати їх сільській раді. Другим пунктом рішення пропонувалося виділити ці особливо цінні землі для ведення сільського господарства конкретним 152 громадянам. Більшість їх не мали жодного стосунку ні до Оброшина, ні до Годовицько-Басівської сільської ради. Тому прокуратура внесла апеляційне подання на це рішення суду як на незаконне. Голова суду цю апеляцію до апеляційного суду не направив і тримав у себе до 2008 року.
Незважаючи на те, що прокуратура відреагувала на це незаконне рішення суду, апеляційна інстанція тривалий час рішення не приймала. Лише через рік, у листопаді 2008-го, цей суд нарешті задовольнив апеляцію прокуратури, скасувавши незаконне рішення райсуду й повернувши землі попередньому власникові — Інституту землеробства, тобто державі.
У деяких випадках сільські голови взагалі не проводять жодних сесій, а підписи депутатів — підробляють. Як правило, йдеться про надання земельних ділянок в оренду, передання у власність, зміну цільового призначення. Окремі голови сільських і селищних рад приймають рішення про виділення земельних ділянок, які до їхньої компетенції взагалі не належать.
Так, одна із сільських рад, яка територіально межує зі Східницькою селищною радою та її землями, прийняла рішення про передачу 300 із лишком гектарів землі у відання Східницької селищної ради. Це було потрібно, щоб остання збільшила кількість земель, які мають вищу ринкову вартість і привабливіші для ділків — вважаються землями рекреаційного призначення.
У ряді випадків повноваження органів місцевого самоврядування брали на себе місцеві районні суди. Так, у першому півріччі 2008 року Бродівський районний суд задовольнив позов одного із громадян про те, що той претендує на земельну ділянку, розміщену в районі села Малехів, на якій планує вести сільське господарство. Бродівський районний суд не тільки задовольнив позов, а й вилучив землю у науково-дослідного господарства, що перебуває на території села Малехів, і зобов’язав сільську раду реалізувати цю землю окремому громадянинові.
Практика напрацьована. Після цього з’являються 12 нових позовних заяв громадян уже до Жовківського районного суду на отримання земельних ділянок із тих-таки особливо цінних земель науково-дослідного господарства. Прикметно, що серед них був і вище зазначений громадянин. Районний суд вчинив аналогічно і також задовольнив ці позови.
Як вважає заступник голови Львівської облдержадміністрації Олександр Ганущин, рішення апеляційного суду щодо малехівських земель може стати прецедентом у судовій практиці. Відтак це може викликати ледь не анархію, до того ж не лише в області, а й в Україні загалом.
Схема захоплення до геніального проста. Громадяни спершу звертаються в орган місцевої влади, аби скористатися своїм законним правом отримати у безплатне користування чи власність земельну ділянку. Коли місцева рада відмовляє громадянам у цьому, вони подають судовий позов, який приймає рішення на користь громадян. У разі оскарження Апеляційний суд, як правило, також приймає рішення на користь громадян. Місце проживання громадян-позивачів, які претендують на отримання земельної ділянки, для суддів жодного значення не має.
Вочевидь, наймасштабнішою справою Львівщини є справа з Брюховецькими лісами, яка тягнеться з 2004 року. За словами Олексія Баганця, зацікавленим особам не вдалося протиправно заволодіти цими земельними ділянками завдяки активній позиції територіальної громади Львова. Частина депутатів міської ради стукала в усі двері, писала в усі інстанції листи, співпрацювала з органами прокуратури, іншими правоохоронними органами. В результаті, незважаючи на величезні перешкоди, органам прокуратури та громадськості вдалося взяти ситуацію під контроль. З деяких моментів наявний прорив, інші рішення ще не прийняті по суті.
Окрім випадків, коли суди приймали завідомо нічим не обґрунтовані рішення, у чинному законодавстві є й цілком законні лазівки. Ось одна з них. Береться земельна ділянка в оренду на 39 років. Потім на ній упродовж першого року орендар будує гараж чи сарайчик вартістю 10 тисяч грн. Потім звертається до суду з позовом, у якому пише, що на орендованій ним земельній ділянці він має будівлю, яка належить йому на праві приватної власності, але не має змоги її обслуговувати. Адже земля не моя, — йдеться у заяві. І суди узаконюють «прихватизацію» земельних ділянок на користь позивача. Боротися з такою практикою вкрай складно.
Утім, незважаючи на чималі суперечності, перешкоди, у 2008 році більшість справ із забезпечення законності земельного законодавства прокуратура виграла. У тому числі в судах. Окрім того, за матеріалами перевірок було порушено ряд кримінальних справ, зокрема в селищі Східниця, де посадові особи селищної ради незаконно реалізували юридичним особам із м. Києва вісім земельних ділянок. Їх ринкова вартість сягає понад 40 млн. грн.