У Верховній Раді, відбиваючи зміни в суспільній думці, дедалі наполегливіше звучать пропозиції про те, щоб внести докорінні зміни в закони, які регулюють виробництво і продаж алкогольної продукції. Спиртне завжди вирізнялося високим дохідним потенціалом. Упродовж усієї нашої історії воно служило надійним джерелом поповнення фінансових ресурсів. У багатьох країнах із ринковою економікою цей товар і нині є одним з основних бюджетоутворюючих джерел. У сучасній Україні ця галузь розвивається досить бурхливими темпами. Проте її прибутковість і, отже, внесок у забезпечення соціального добробуту людей залишається вкрай низьким. Індустрія виробництва і реалізації горілки, вин — визнаний лідер тіньової економіки. Численні повідомлення про різноманітні фальсифікати, підробки акцизних марок, продажі неврахованої продукції з підпільних цехів, якими майорять усі ЗМІ, свідчать, що це справді так. Крім уже звичних порушень, галузь стрясають і масштабні скандали. І от — свіже підтвердження неблагополуччя, що склалося в галузі.
Убивство директора Миколаївського лікеро-горілчаного заводу Віталія Чабанова скоєне з надзвичайною зухвалістю і було мало схоже на типові акції такого плану. Вбивці знайшли керівника на його дачі в садовому товаристві «Лазурне», де він жив улітку із сім’єю. Постріли пролунали рано вранці, коли Чабанов вийшов на прогулянку із собакою. Стріляли з пістолета Макарова. Крім того, вбивці завдали чоловікові, який стікав кров’ю, кілька ударів кийком по голові. Попри ранній час, сусіди по дачі почули постріли. Пізніше з’ясувалося, що дехто з них звернув увагу на трьох чоловіків явно не з їхнього товариства, які вешталися в дачному селищі.
Ми знаємо, як складно розкриваються вбивства на замовлення і як багато часу потребують. Але цього разу злочин, скоєний на початку липня, до середини місяця було розкрито. З огляду на великий резонанс злочину, роботу розширеної слідчої об’єднаної групи з його розкриття очолили прокурор Миколаївської області Юрій Бондар і начальник обласного управління внутрішніх справ Павло Гуцол. І правоохоронні органи оповістили громадськість, що підтвердилася версія, пов’язана з професійною діяльністю Чабанова. Був заарештований один із трьох підозрюваних в убивстві, двадцятивосьмирічний житель Кіровограда. У результаті його зізнання було знайдено головний речовий доказ — пістолет Макарова, з якого був застрелений директор заводу. Заарештований вказав місце, де було закопано зброю. У Кіровограді затримали Андрія П. У нього були вилучені докази, що свідчать про причетність до убивства, його планування і підготовки, — бавовняні рукавички, маска з чорної панчохи, а також скотч, наготовлений на той випадок, якби виникла необхідність під час планованого убивства заклеїти жертві рот. Третій член банди, що виконала замовлення, поки що в розшуку. Хто він, його роль у скоєному — слідству відомо. І найголовніше — встановлено замовника цього злочину. Ним виявилася «своя людина» — один із керівників підприємства, яке очолював Чабанов — Микола У. Миколаївським правоохоронцям вдалося з’ясувати мотиви злочинного задуму.
В інтерв’ю кореспонденту «ДТ» старший слідчий Миколаївської обласної прокуратури Володимир Колібіденко розказав, що слідством встановлено: комерційний директор МЛГЗ Микола У., прагнучи посісти посаду директора, вирішив фізично прибрати зі свого шляху безпосереднього начальника. Він зайнявся пошуком виконавців злочинного задуму в Кіровограді, де сам раніше жив. Зважаючи на все, замовник непогано знав кримінальний світ міста і тому легко встановив контакт із своїм старим знайомим П., запропонувавши йому (і його помічникам, якщо він їх знайде) за виконання замовлення автомобіль «Тойота» вартістю приблизно 7500 доларів. Контакти між замовником і головним виконавцем відбувалися неодноразово. У будь-якому разі, є відомості, що П., залучаючи до «роботи» двох своїх знайомих земляків, погоджував їхні кандидатури із замовником. Приїжджаючи з Кіровограда в Миколаїв, протягом червня злочинна група відстежувала місця перебування генерального директора МЛГЗ, маршрути його руху, вибирала підхоже місце для його вбивства. А з 2 по 4 липня кіровоградська трійка зосередилася на обстеженні дачі Чабанова та території навколо неї. Члени банди поспішали, оскільки вельми наполегливими були вимоги прискорити виконання замовлення. І, як побачимо нижче, для цього було досить підстав. З неофіційних джерел, але таких, що заслуговують на довіру, стало відомо, що вбивці, добре все обстеживши, готували напад безпосередньо на дачу, де жив Чабанов разом із сім’єю, ще з вечора. Проте присутність на дачі вечірніх гостей змусила бандитів чекати ранку наступного дня.
Про комерційного директора МЛГЗ Миколу У. в деяких засобах масової інформації Кіровограда згадувалося як «про представника кіровоградського злочинного угруповання». Миколаївські слідчі від такого формулювання утримуються, проте вважають, що зв’язки з криміналітетом Кіровограда комерційний директор мав дуже міцні і за прийнятного випадку скористався ними. Особистість замовника, якщо врахувати його посаду на момент злочину і, тим більше, претензії на керівництво підприємством, заслуговують на особливу увагу. Біографія в нього досить строката — починав в автосервісі, був підприємцем, має судимість за хабара...
Витоки його конфліктів із Чабановим, повз які не пройшли слідчі, зводилися до різного розуміння багатьох речей. Зважаючи на все, Микола У. зовсім не забув свої старі захоплення, які раніше привели його на лаву підсудних, продовжуючи вирішувати свої справи вже на новому рівні, у ранзі солідного промисловця. Безпосереднім поштовхом до виникнення злочинного задуму міг стати скандал із закупівлею пшениці для виробництва спирту, необхідного для виробничого процесу на МЛГЗ. Старший слідчий Миколаївської обласної прокуратури Володимир Колібіденко встановив, що після завершення жнив 2001 року між Миколаївським лікеро-горілчаним заводом і фірмою «С.» був укладений договір про закупівлю 1000 тонн пшениці 6 класу для переробки на спирт. Фірма «С.», отримавши від МЛГЗ відповідну оплату, взяла на себе зобов’язання постачити на один із спиртзаводів Київської області пшеницю для переробки на спирт, необхідний для виробництва горілки на лікеро-горілчаному заводі. Постачання першої партії в 120 тонн фірма забезпечила. Проте це було все, що вона зробила. Хоча з МЛГЗ надійшла передоплата за інше зерно, його на спиртзавод не доставили. Ні через місяць, ні через півроку, ні через рік. Якщо назвати речі своїми іменами, то фірма «С.» попросту «кинула» завод, завдавши йому шкоди більш ніж на 100 тис. грн. А фірму цю рекомендував як надійного партнера, вів справи з нею комерційний директор Микола У. Як випливає з показань затриманого, директор постійно вимагав забезпечити негайне погашення боргу. А в червні, коли наближалася річниця угоди, що затяглася, ці вимоги перетворилися на ультимативні — якщо фірма «С.» не поверне гроші (про повне виконання договору вже мова не йшла), то благодійнику «кидал» в особі комерційного директора пропонувалося продати власні автомашини й усе інше майно і повернути «прогаяні» кошти до каси підприємства.
Швидкому розкриттю резонансного убивства директора Миколаївського ЛГЗ посприяло об’єднання зусиль правоохоронців Миколаєва, де скоєно злочин, та їхніх колег із Кіровограда, де жили наймані вбивці. Миколаївська обласна прокуратура висловила подяку кіровоградським колегам за допомогу в оперативній роботі, у пошуку і затриманні підозрюваних, збиранні речових доказів.
У цій історії привертає увагу кадровий аспект. Людина з явно підмоченою репутацією переїжджає з Кіровограда в Миколаїв і незабаром «спливає» у кріслі комерційного директора великого підприємства. Судячи з того, як наполегливо Микола У., котрий приїхав з Кіровограда, прагнув стати першою особою підприємства (аж до замовлення убивства управлінця вищого рангу, який стояв на його шляху), ця мета здавалася йому цілком досяжною. Мабуть, тому що подібних прикладів настільки багато, що до них уже починають звикати. Такими воістину фантастичними можливостями для кар’єрного зростання, незалежно від моральних і ділових якостей, мали б зацікавитися не лише правоохоронні органи, а й особи, що впливають на формування керівного складу державних підприємств.