У своєму виступі в парламенті міністр внутрішніх справ Василь Цушко серед іншого закликав депутатів підтримати законопроект, який стосується відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Його офіційними авторами вважають депутатів Ярослава Мендуся і Антона Пригодського, хоча сам текст народжувався в надрах Департаменту ДАІ. Це вже п’ята за останню п’ятирічку спроба посилити заходи до порушників. Попередні чотири успіху не мали.
Перш ніж повідати, що нового й непотрібного нам пропонують, трохи про історію питання.
Усі міністри внутрішніх справ, включно з нинішнім, мають погану звичку свавільно висмикувати окремі факти із загального контексту подій, таким чином напускаючи туману на ясний день. Скажемо відразу, що мірилом для оцінювання ситуації буде кількість смертей у дорожньо-транспортних пригодах (ДТП). Решта показників, зокрема загальна кількість аварій чи травмованих при цьому людей, дуже піддаються впливу суб’єктивних чинників. Вони залежать від того, захочуть чи не захочуть учасники ДТП викликати міліцію, зуміє чи не зуміє інспектор ДАІ вмовити їх не фіксувати подію. Але найбільше вони залежать від того, яке завдання поставить вранці начальство: реєструвати всі події чи домогтися зменшення аварійності на шляхах. А ось загибель людини приховати від реєстрації набагато складніше. Хоча теж можна: недавно в ДАІ підрахували, що при попередньому міністрі у статистику за 2006 рік не було включено близько 10% таких випадків.
Отож, у першій половині 1990-х років в Україні щорічно гинуло в ДТП близько 10 тисяч чоловік. Це найбільша кількість трагедій за всю її попередню й наступну історію. Показник аварійності відповідав загальносвітовому рівню, тобто рівню відсталих густонаселених країн третього світу, але значно перевищував європейський.
Негативну тенденцію переломити вдалося, причому для цього не довелося придумувати щось нове, а вже змінювати закони — тим паче. Було достатньо, щоб інспектор ДАІ зупиняв і карав не кожного сотого порушника, а хоча б кожного десятого. І якщо в 1990 році за порушення Правил до адміністративної відповідальності було притягнуто 4,3 мільйона людей, то в 1995-му — вже 18 мільйонів. Унаслідок таких жорстких заходів смертність на шляхах зменшилася майже вдвічі і 2000 року становила 5,2 тисячі. При цьому вона мала тенденцію до подальшого зниження до терпимого європейського рівня.
Однак потім стало відбуватися щось незрозуміле. Зменшення аварійності на шляхах залишилося непоміченим, а ось «звірства» гаїшників викликали роздратування в багатьох. Політики, які зараховували себе до правозахисників, були дуже незадоволені тим, що майже половина населення України ходить у правопорушниках. Відтак 5 квітня 2001 року в ході складної гри компромісів Верховна Рада ухвалила низку неймовірно ліберальних змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУАП), які дали зелене світло свавіллю на дорогах.
Штрафи за порушення Правил дорожнього руху було знижено в середньому удвічі-втричі. Крім того, у гаїшників відібрали право штрафувати на місці за деякі види порушень. До компетенції виключно судів відійшов розгляд лише трьох статей із трьох десятків, але це були найбільш застосовувані статті: 121 (їзда на несправному автомобілі), 122 (перевищення швидкості) і 130 (нетверезий за кермом). Але найголовніше — зі статті 265 КУАП зникли пункти, які дозволяли інспектору ДАІ до сплати порушником штрафу вилучати в нього водійське посвідчення, знімати номерні знаки автомобіля і ставити його на штрафмайданчик.
Ю.Луценко, йдучи на посаду міністра, обіцяв, що відтепер права вилучатимуться лише у двох випадках — якщо з вини водія сталася аварія, котра призвела до людських жертв, і якщо водій був за кермом у нетверезому стані. Йому ще не пояснили, що вже четвертий рік поспіль міліція не має права вилучати водійські посвідчення. Хоч би яких бід накоїв водій, документ вилучається лише за рішенням суду. На засідання якого він, як з’ясувалося, може й не приходити. Тому в судах через неявку порушників розглядається лише 27% справ і реально сплачується 7—8% накладених штрафів. Експерименти нової влади тут ні до чого — це почалося 2001 року й триває досі. Різкий стрибок аварійності з п’яти до шести тисяч летальних випадків на рік було зафіксовано саме в цей період, а далі цифра продовжувала зростати в повзучому режимі.
Нове керівництво МВС намагається переконати громадськість у тому, що під час правління помаранчевих урядів роботу ДАІ було розвалено, а на шляхах стало коїтися щось жахливе. Нічого розвалено не було й нічого жахливого не стало коїтися. Надамо слово статистиці: 2004 року в ДТП загинуло рівно сім тисяч чоловік, 2005-го — 7229, у 2006-му — 7592. Тобто зростання було, але воно не мало стрибкоподібного характеру. Це свідчить про те, що на низовому, інспекторському рівні життя йшло звично, попри галас із високих трибун. У цьому питанні з боку «революційної» влади було дуже багато гучних слів, але дуже мало конкретних справ.
Наприклад, Юрій Луценко ще в лютому 2005 року обіцяв об’єднати дорожньо-патрульну службу ДАІ з патрульно-постовою службою міліції в єдину Державну патрульну службу. І тільки через рік спромігся оформити свої наміри в офіційний наказ МВС України від 28.02.2006 р. «Про створення патрульної служби та реорганізацію дорожньо-патрульної служби ДАІ». Юрій Віталійович взагалі не любив обтяжувати себе ні обмірковуванням прийнятих управлінських рішень, ні ретельним контролем за їх виконанням. Воно, власне, й на краще, оскільки ідея змішаних екіпажів ДПС і ППС виявилася не зовсім вдалою.
Наприклад, із 18 по 21 годину, коли всі їдуть із роботи, у даїшника дуже багато справ — це і регулювання дорожнього руху, і оформлення ДТП, а в спареного із ним міліціонера ППС справ немає. Після 21 години, коли всі машини роз’їхалися по домівках, гаїшнику на дорозі робити нічого, зате, умовно кажучи, настає час вуличних грабежів. Звичайно, і ту й іншу роботу вони можуть виконувати разом, але спочатку потрібно одного навчити тримати в руках жезл, а іншого — ловити бандитів по підворіттях.
Невдовзі екс-міністр внутрішніх справ охолонув до своєї ідеї. Повернутися до неї примусило несподіване бажання Віктора Ющенка ліквідувати ДАІ, яке спонтанно виникло в нього 18 липня 2005 року. Щоб нейтралізувати спекуляції на цю тему, нагадаємо: з часу створення в 1936 році Державтоінспекцію ніколи не ліквідовували. Указ президента називався «Про заходи з ліквідації ДАІ», а в його резолютивній частині було записано «Визнати необхідним ліквідувати ДАІ». Проте Верховна Рада, без рішення якої тоді не можна було не те що ліквідувати, а навіть перейменувати ДАІ, із главою держави не погодилася.
Як випливає з тональності виступів нового керівництва МВС, воно, на відміну від своїх попередників, більше переймається поліпшенням ситуації з аварійністю, ніж викоріненням корупції в ДАІ. Про що й свідчить новий законопроект.
Повна його назва — закон «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України про забезпечення безпеки дорожнього руху». Поправки пропонується внести аж у дев’ять законів, які мають стосунок до цієї теми, зокрема в закони «Про міліцію», «Про державну прикордонну службу» і навіть «Про бджільництво», оскільки там є стаття про те, що органи ДАІ сприяють безперешкодному перевезенню пасік. Але основна маса коректив стосується, звичайно, Кодексу України про адміністративні правопорушення, бо саме він регламентує накладання стягнень на порушників.
То що ж пропонує законопроект, який уже встигли охрестити законом про штрафні бали? Штрафні бали — щось нове в системі адміністративних стягнень поряд зі штрафами, арештом та позбавленням прав водія. На перший погляд, начебто просто. За їзду без паска безпеки, наприклад, — 2 штрафних бали, за перевищення швидкості — від 5 до 8. І так за всі види правопорушень. Коли штрафних балів буде 30, на водія накладається штраф на суму від 510 до 680 гривень. Якщо впродовж чотирьох місяців після накладення такого великого штрафу людина скоїть ще одне порушення, її вже можуть позбавити права водіння. Якщо ж кількість штрафних балів не сягнула 30 і водій протягом року жодного разу ніде не попався, то всі його бали автоматично погашаються.
У разі схвалення ця система викличе плутанину і безлад, оскільки в окремих випадках законопроект пропонує накладати стягнення за попереднім принципом. Так, якщо людина наприклад, створила аварійну обстановку, то її, незважаючи на бали, можуть відразу за рішенням суду позбавити прав водія. Система балів не поширюються на інших учасників дорожнього руху — пішоходів, велосипедистів, вершників — на них, як і колись, накладатиметься штраф.
Загалом же, ідеологія законопроекту, на думку МВС, полягає у превалюванні стимулюючого, а не карального підходу. І там уже встигли підрахувати, що на практичне впровадження комп’ютерної системи обліку штрафних балів знадобиться вісім із половиною мільйонів гривень.
Чому такий закон матиме ефект холостого пострілу? Тому, що наші водії ніколи не боялися штрафів, ні великих, ні малих. Для людини, яка, попри нинішню дорожнечу, може собі дозволити регулярно їздити на автомобілі, 680 гривень — не гроші. Водій боїться, що інспектор ДАІ відбере в нього водійське посвідчення і зніме номерні знаки. І, щоб їх повернути, доведеться поневірятися по судах, на загальних підставах вистоювати в чергах, принижуватися перед секретарками і витрачати дорогоцінний час. Саме це найбільше утримувало людей від порушень Правил.
А новий закон якраз і не передбачає такої можливості, щоб даїшники відбирали у водіїв документи до рішення справи в суді та сплати штрафу. Мовляв, зазначений захід — недемократичний, і вже через це парламент відразу відхилить законопроект. Але саме в розвинених демократичних країнах Західної Європи та Північної Америки санкції до порушників набагато жорсткіші, ніж у нас. Там людину можуть ненадовго ув’язнити за порушення Правил навіть у тому разі, якщо воно не спричинило тяжких наслідків і не створило аварійної ситуації.
Навіщо замість одного беззубого закону — інший, такий самий беззубий? Щоб була робота у штатних юристів? Чи щоб забезпечити вісім із половиною мільйонів заробітку якійсь дружній фірмі, яка розроблятиме автоматичну систему обліку штрафних балів? А лихачі тим часом звично плюватимуть як на штрафи, так і на бали.
Начальник кримської міліції Анатолій Могильов заявляє, що міліцейську статистику минулого року «підганяли» під реорганізацію Державтоінспекції України, і вона не відображала істинного стану справ. «Спочатку здійснили реорганізацію ДАІ, а потім під реорганізацію підганяли статистику», — заявив Могильов на прес-конференції у Сімферополі. Згідно з даними начальника головного управління МВС у Криму, тільки за перший квартал цього року на облік було поставлено 108 осіб, які загинули торік у ДТП у Криму. «108 трупів не потрапили до тієї статистики (за 2006 рік)», — зазначив Могильов. Окрім цих загиблих, за його даними, було приховано від обліку 225 осіб, травмованих у ДТП. «Цифри дуже великі», — наголосив начальник головного управління кримської міліції.
За його словами, міліцейська статистика, що спотворює реальну картину, не дозволяє прийняти «жодного нормального управлінського рішення», і тому багато рішень торік «були перекошеними». Говорячи про роботу міліції загалом, Могильов сказав, що останні два роки (себто, коли МВС очолював Юрій Луценко) МВС працювало не дуже добре.
Полковник міліції Могильов служив у органах внутрішніх справ від червня 1982 до лютого 2005 року. Останні десять років керував Артемівським і Макіївським міськими управліннями міліції Донецької області. 2005 року після призначення Юрія Луценка керівником МВС Могильов звільнився з органів, потім працював у юридичній фірмі. У лютому 2007 року наказом глави МВС Василя Цушка був призначений начальником головного управління МВС України у Криму.