Ювілей безкарності

Серед інших пам’ятних дат у Донецьку практично непоміченою пройшла річниця смерті 13-річно­го Костянтина Яника, що загинув восени 2010-го під руїнами обваленого дашка звичайного під’їзду. У звичайній, старій і зношеній панельній багатоповерхівці. А дарма. Цю дату годилося б відзначити як ювілей безкарності. Бо внаслідок цієї трагедії не постраждав ніхто. Крім рідних та близьких підлітка, звісно.

Правосуддя так і не зуміло покарати винних. Комунальні служби, відповідальні за безпечний стан житла, зрозуміли цей сигнал однозначно: можна не напружуватися, за загибель «маленьких ук­раїнців» тепер нікого до відповідальності не притягують. Відтак не забарилися нові трагедії. Нові обіцянки. І знову - трагедії…

«За смерть дитини винних буде покарано за всією суворістю закону», - під такими й схожими гучними заголовками розтиражували донецькі ЗМІ повідомлення прокуратури про те, що обвинувальний висновок у справі смерті Костянтина Яника передано до суду. Більше того, під час слідства прокурори навіть змінили статтю. Спочатку начальниця ЖЕУ №3 КП «Керуюча компанія Куйбишев­ського району» притягувалася за ч. 2. ст. 275 КК України («Пору­шення правил безпечної експлуатації будинків і споруд»), але врешті-решт обвинувачення було пред’явлене за ч. 2. ст. 367 («Служ­бова недбалість»). Кримі­нальним кодексом за такий злочин передбачено від двох до п’яти років ув’яз­нення, позбавлення права обі­й­мати певні посади та ще й штраф.

Слід зазначити, що право­охоронці з розслідуванням трагедії особливо не квапилися - справу завершили тільки у травні 2011 року.

…Відтоді минуло півроку. Ніхто й ні за що за законом не відповів. Куйбишевський районний суд за весь цей час провів у резонансній справі… одне засідання. Адвокати обвинувачуваної (і звідки в комунальних чиновників з їхньою злиденною зарплатою в таких ситуаціях беруться гроші на адвокатів?), дочекавшись виходу в липні президентського закону про амністію, негайно подали відповідне прохання. Моти­ву­вали тим, що їхня підзахисна не осуджена, заслужено шанована колективом і веде громадську діяльність. Як доказ притягли характеристику та вимпел переможця соцзмагання.

Утомлена тяганиною, мати хлопчика, Ірина, своєю чергою, подала заяву про відвід судді. «Весь цей процес проходив якось дивно. Ні мені, ні іншим потерпілим жодного разу не надіслали повістку. Ми мусили самі ходити до суду й дізнаватися про дату засідань. Але засідання постійно відкладали - на перше без пояснення причини не прийшла сама суддя, на друге - підсудна… Потім суд узагалі «замовкнув» на три місяці. Нове засідання, про яке я також дізналася майже випадково, призначили на 7 листопада. Втім, воно теж не відбулося», - розповіла кореспондентові DT.UA Ірина Яник.

Ось таке ліберальне в нас правосуддя: не хочуть обвинувачувані до суду ходити - і не ходять…

Не менш дивний лібералізм виявляє й міська влада. Мер Донецька Олександр Лук’янчен­ко в коментарі нашому виданню заявив, що по службовій лінії було покарано «працівників міськ­житлоуправління у відповідності до своїх посадових інст­рукцій та обов’язків». Однак про якісь гучні відставки після цього інциденту повідомлень не було. Навіть підсудну Тетяну Майбо­роду не відсторонили від виконання обов’язків начальника ЖЕУ ні суд, ні пряме начальство.

У процесі вивчення подробиць цієї історії випливають на поверхню дивні речі: виявляється, всі знали! Знали про те, що будинок старіє, а тому стає небезпечним для людей. Ще 2006 року цей факт було зафіксовано в технічному паспорті будинку. Мешканці горе-будинку регулярно бомбардували місцеву владу зверненнями. «Наш будинок продовжує аварійно руйнуватися… Тріщини в стінах квартир мешканці вже давно зашпаровують самі, але з’явилися дві тріщини по всій довжині від фун­даменту до даху в зовнішній стіні сходових маршів», - писали вони у своїй останній заяві, копію якої має редакція. «Дане звернення розглянуте. Питання перебуває на контролі», - відповів їм голова Куйбишевської райради Донецька Володимир Жи­хар­ський 2 серпня 2010 року, за півтора місяця до трагедії.

У чому полягав «контроль», незрозуміло. Практично повсюди в Донецькій області огородження, натягнуті мотузки й таблички з написами «Під балконами не ходити! Небезпечно!» або «Ава­рій­ний будинок! Будьте обережні!» стали звичним елементом міського пейзажу. Але будинок №202 на вулиці Куйби­ше­ва не оснастили навіть цим. «Мій Костик був розумним і слухняним хлопчиком! Якби там були якісь попередження, він би ніколи не пішов під цей під’їзд і друзям би не дозволив», - каже Ірина Яник.

Однак ніхто не спромігся бодай попередити людей про потенційну загрозу.

Та, може, трагічна подія чогось когось навчила? Може, потому влада нарешті відреагувала на жахливий стан будинків, під руїнами яких гинуть люди?

Згадане ЖЕУ №3 відреагувало швидко, але своєрідно: наступ­ного ж дня кілька похмурих чолов’яг приїхали на «Газелі» й… знесли дашки над рештою під’їз­дів. Металеві опори хазяйновито забрали із собою, а уламки бетонних плит лежать, кажуть, досі.

Вжила заходів і міська влада. «Ми тоді відразу ж виділили, якщо мені пам’ять не зраджує, два з половиною мільйони на ремонт і обстеження аварійних конструкцій усіх житлових будинків. Не тільки дашків, а й інших конструкцій», - розповів нашому кореспондентові Олек­сандр Лук’янченко. Офіцій­ний звіт депутатів міської ради повідомляє, що й 2011 року на ремонт 61 козирка та балкона було виділено 670 тис. грн.

24 березня 2011 року в Донецьку стався ще один аналогічний інцидент: дашок під’їзду, обвалившись, убив 21-річного хлопця. З’ясувалося, що під’їзд-убивця входив до числа «обстежених». «Усі дашки перевірили - і цей теж, там не було очевидних дефектів», - розводив руками начальник міського житлового управління Валерій Литвинов. І тут прокуратура розпочала розслідування, але успіхами поки що не хвалилася. Зате самі житловики «знайшли» винних - ними виявилися… зварники, які під час будівництва будинку неякісно приварили кріплення.

Фахівці такі відмовки відмітають. «У таких випадках до відповідальності притягується або конструктор-інженер, що відповідав за конструкції будинку, або той, хто будинок експлуатував, тобто житлова організація. Проводять експертизу. Якщо дефектів у конструкції самого будинку немає, то винен жек», - пояснив DT.UA відомий донецький архітектор Павло Вігдергауз.

А зварники-шкідники тим часом подалися на гастролі. У місті Красноармійську Донецької області 15 серпня ще один під’їзд упав і покалічив двох жінок. Реакція тамтешнього виконкому не забарилася: чиновники створили робочу групу, щоб знайти… відповідальних за стан конструкцій. Поки що не було повідомлень, знайшли чи ні. Можна порадити у разі труднощів звернутися по допомогу до прокуратури: коли розслідували справу про смерть Костя Яника, правоохоронці швидко відкопали всі посадові інструкції та відомчі накази, в яких цілком доступно викладалося, хто й за що відповідає.

Всі ці епізоди досить ясно свідчать: у нашій країні в нашої влади немає способів захистити нас від наших же будинків. Немає механізму запобігання таким інцидентам, як і реагування на них. Ані правових, ані організаційних, ані фінансових алгоритмів.

Навіть у тих випадках, коли гинуть люди, ніхто не винен. Нікого не притягнули до відповідальності. Коли трагедії повторюються регулярно, щоразу всі відбуваються легким переляком.

А будинки стають усе небезпечнішими для своїх мешканців і випадкових перехожих. За словами Олександра Лук’янченка, в Донецьку 10-12% будинків потребують капітального ремонту. Тобто - понад тисячу. Загалом по області ситуація ще гірша - 40% із 38 тисяч житлових будинків. А по країні? І кожен - кожен! - із цих «відсотків» може поховати під собою чиїхось дітей, дружину, чоловіка, батьків…

Усі обіцянки «кризового» 2008-го оголосити будівництво та реконструкцію житла національним пріоритетом і вкласти в це бюджетні мільярди канули в Лету. На боротьбу із загрозою, яку несуть зношені будинки, в Донецьку, наприклад, 2012 року виділять 50 млн. грн. Звісно, небезпеку це не ліквідує й навіть не відсуне.

Час іде. Надворі 2011 рік. «Хрущовки» пішли на третій термін гарантійної експлуатації. В Євро-2012 вкладено понад 35 млрд. грн.

Потім настане 2012-й. Чи виділять щось на порятунок громадян від будинків-убивць - поки що невідомо. На утримання всенародно обраного президента країна витратить півтора мільярда.