Юрій Кармазін |
Чергове вбивство на замовлення в Одесі, цього разу начальника відділу УСБУ в області полковника Євгена Задорожного, обростає новими подробицями. Зокрема й такою: на момент смерті полковник Задорожний уже не був начальником відділу структури «К» (боротьби з корупцією) УСБУ. «За інформацією з неофіційних, але таких, що заслуговують на довіру, джерел, напередодні вбивства полковника було звільнено з СБУ», — повідомляє поінформована міжрегіональна газета «Слово», засновниками якої є редакційний колектив і Одеська національна юридична академія (очолює навчальний заклад голова Вищої ради юстиції України С.Кивалов). І що примітно: наче підтверджуючи цю інформацію, ніхто з керівництва Одеси та області не прийшов на похорон полковника СБУ Задорожного. Можливо, справді розстріляли вже полковника запасу?
Поділитися міркуваннями про це, а також про існуючі версії резонансного злочину та причини складної криміногенної ситуації, зокрема в Одеському регіоні, «ДТ» попросило Юрія Кармазіна — голову парламентського Комітету з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю, обов’язком якого є контроль над виконанням законодавства всіма держструктурами на цих напрямах.
Поплатився
за перерваний транзит?
— Парламентський комітет справді скрупульозно відстежує хід розслідування цього особливо небезпечного злочину, використовуючи всі можливості для встановлення причинно-наслідкових зв’язків. Хочу підкреслити: сумнівів щодо замовленого характеру злочину немає — орудував профі! Інша річ — мотиви, якими керувалися замовники, організовуючи «усунення» офіцера спецслужби такого високого рангу. Здавалося, і посада Задорожного — начальника відділу УСБУ (що забезпечує контррозвідувальний захист органів виконавчої влади, зокрема боротьбу з корупцією), і триваюче «відпрацювання» Одеси столичною комісією МВС України, — мали б змусити тричі зважити всі наслідки. І неодмінно відмовитися від злочинного наміру! Але — ні, «не спрацювали гальма»! Чому? Тому, що Задорожний вийшов у запас — знятий із відповідальної посади? Ні, не можу цього підтвердити, принаймні парламентський комітет таких даних не має! Можливо, у крайньому випадку, що Задорожний, будучи у відпустці, збирався подати чи подав заяву про звільнення...
А взагалі-то, 25-річна кар’єра Євгена Задорожного «зигзагоподібна»: ще кілька років тому він — начальник головної структури УСБУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Потім — на жаль! — різке зниження в посаді. Задорожного направляють у митну структуру як офіцера діючого резерву. Нарешті — повертається керівником одного з відділів у складі раніше очолюваного управління... Не виключаю, що особливості просування по кар’єрі не були таємницею і для замовників убивства Задорожного. Враховується це й при відпрацюванні версій злочину, яких поки що кілька. З урахуванням того, що Задорожний був причетний до ряду операцій, пов’язаних із недопущенням і розкриттям особливо небезпечних злочинів і великомасштабних контрабандних афер, а також зрощуванням криміналітету з правоохоронними структурами й органами місцевого самоврядування. Зокрема, одна з версій пов’язана з тим, що вбивство збіглося з зухвалою втечею зі слідчого ізолятора УСБУ особливо небезпечного злочинця — колишнього капітана міліції Олега Якименка. Він безперешкодно «пішов собі» 6 серпня, а полковника двома пострілами в серце вбито вночі на 7-е. Певне, не зайве зазначити, що щасливий утікач Якименко займав у транснаціональному злочинному угрупованні аж ніяк не останнє місце. Хоча в його складі були не просто «урки», а багато офіцерів-відставників армії та міліції, котрі мали зв’язки в багатьох структурах. І що характерно: щойно Якименко почав давати «цікаві свідчення» як про особисту участь у вбивствах, так і про причетність до них деяких співробітників правоохоронних структур Одещини, відразу ж з’явилася й була реалізована можливість втечі з СІЗО УСБУ. Випадок справді безпрецедентний! Я твердо переконаний: без сторонньої допомоги Якименко, до розробки справи якого був причетний і Задорожний, не зумів би безперешкодно залишити СІЗО Одеського УСБУ. Хоча б тому, що втікачеві треба було досконально знати особливості охорони ізолятора, у якому, до речі, утримується мізерно малий контингент. А з іншого боку, якби комусь і вдалося втекти, його негайно знайшли б: такі завдання всередині країни СБУ поки що спроможна виконувати. Скажу більше: у мене є сумніви, що Якименко досі живий — через потенційну можливість створити своїми показаннями певні «незручності» впливовим особам...
Не можна скидати з рахунків й інший факт: у липні поточного року достроково звільнено з ув’язнення Володимира Пришляка — одного з учасників замаху на колишнього мера Одеси Гурвіца. Вирок, що визначив Пришляку 9-річне відбування покарання у ВТК посиленого режиму, набрав сили рік тому — на початку серпня 2000-го. І ось ватажок групи знову на волі. Чим він займався останнім часом, із ким контактував? І ще ряд збігів: недавно наклав на себе руки в СІЗО інший співучасник злочину, а третього просто розстріляли — попри те, що перебував під охороною... Нарешті, потребує серйозного відпрацювання недавня участь полковника Задорожного в припиненні контрабандного транзиту через Іллічівську митницю значної партії автотехніки. Оскільки є підстави вважати, що при цьому сильно прищемили «хвіст» одному з могутніх кланів, пов’язаних із російським криміналітетом. Адже доставлений на борт теплохода «К’ю Бридж» канадський вантаж, документально йменований «промтоварами», складався з 39 престижних іномарок — «джипів» і «мерседесів», а також одного мотоцикла. Одержати дорогу автотехніку мав громадянин Росії Володимир Мелентьєв. Проте ніхто за «затриманим» вантажем не прибув. І невдовзі слідчий УСБУ, не з’ясовуючи до кінця всі обставини справи, виніс постанову про реалізацію всієї партії автомобілів, що й було без зволікання зроблено. Зауважимо: полковник Задорожний обіймав тоді одну з ключових посад у СБУ й контролював цю «багатомільйонну» справу. Ясно, що навряд чи хто послав би велику партію автотехніки, не заручившись підтримкою «надійного даху» в Іллічівській митниці. Тож правомірно поставити запитання: чиї ж інтереси, якого саме з місцевих кланів, серйозно постраждали? Як це не сумно, але, певне, не обійтися й без перевірки «справедливого» розподілу дорогих іномарок: кому й за скільки продано? Адже результати перевірок нашим парламентським Комітетом діяльності держпідприємства «Укрспец'юст» свідчать, що його співробітники в низці областей продавали такі іномарки в середньому по ціні... 1500 грн. Хоча фахівці знають: за таку ціну на ринку не купиш навіть колесо престижного імпортного автомобіля!
— Такі факти, мабуть, і формують у населення регіону певну думку про ефективність роботи правоохоронних структур. Одна з місцевих газет навела днями просто приголомшливі результати чергового соціологічного опитування: лише ледь понад 5 відсотків одеситів вважають криміногенну ситуацію в облцентрі задовільною, ще 13 відсотків опитаних думають, що «жити можна», а 82 відсотки, тобто вісім із десяти городян, називають нинішню ситуацію просто жахливою.
Охоронці порядку великих корупціонерів не бачать
— Якби я, депутат від Малиновського виборчого округу Одеси, був серед опитаних, то напевне опинився б в останній, найчисленнішій групі. Оцінити криміногенну ситуацію в Одесі інакше, ніж «незадовільно», не дозволяють, зокрема, такі вперті факти. З 22 кримінальних справ за обвинуваченням у злочинах членів організованих злочинних угруповань, розглянутих судами в першій половині 2001 року, лише в 12 випадках було підтверджено ознаки скоєння цих діянь організованими групами. Тобто лише в 55 відсотках підтверджено їхню попередню правову кваліфікацію. А решта справ, якими займалися спецпідрозділи МВС і СБУ по боротьбі з організованою злочинністю й корупцією, по суті виявилися не чим іншим, як банальними спробами замилити очі елементарними приписками. Додам: за 5 місяців цього року в суд не направлено жодну кримінальну справу за фактами хабарництва. Такі злочини 2000 року за станом на 1 червня 2001 року органи внутрішніх справ, СБУ, податкової міліції просто не розслідували. Ну немає в Одесі такого штибу діянь — та й край!
— Цікаво все-таки, як оцінив криміногенну ситуацію в Одеському регіоні Координаційний комітет із боротьби з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України? Адже, за словами місцевого керівництва, не так уже все погано в «одеському» регіоні, особливо порівняно з сусідніми...
— На жаль, насправді все навпаки. На останній колегії МВС України начальник УМВС в області генерал Григоренко, його заступники, а також начальник УМВС в Одесі Жураковський дістали попередження про службову невідповідність. А координаційний комітет із боротьби з корупцією та організованою злочинністю напередодні був змушений констатувати: місцеві «спецпідрозділи по боротьбі з організованою злочинністю, як і раніше, відволікаються від виконання своїх прямих обов’язків. Їхні сили й засоби розпорошуються на виявлення та розслідування злочинів без ознак організованості й корумпованості. За матеріалами спецпідрозділу УСБУ в області в суд не направлено жодної кримінальної справи щодо злочинних угруповань і за фактами корупції». З семи кримінальних справ, порушених спецпідрозділами УМВС в області за матеріалами про корупційні дії, у суд надійшли лише чотири. Причому в двох випадках під час судового слідства інкриміновані підсудним корупційні дії перекваліфіковано в інші правопорушення. Ясна річ, така «результативність» не могла задовольнити членів Координаційного комітету. Ось його висновки (перепрошую в читачів за велику цитату, яку наводжу винятково, щоб уникнути кривотлумачень): «Цей стан справ пояснюється передусім низьким професіоналізмом і неналежною організацією роботи спецпідрозділів, які реагують головним чином уже за фактами скоєння злочинів, недостатньо контролюють процеси латентної злочинності, особливо в тіньовій економіці. На низькому рівні залишається виконання законодавства й Національної програми боротьби з корупцією. За загальними показниками збільшення кількості складених протоколів (у 2000 р. їх було 337) приховуються дріб’язкові факти, відсутні реальні результати боротьби з корупцією. У більшості випадків протоколи складаються щодо посадових осіб установ виконавчої влади й управління 5—7 категорій, тобто голів і секретарів сільрад».
— Інакше кажучи, не попадаються на очі співробітникам УБОЗу та спецпідрозділів СБУ справді великі корупціонери?
Під зеленню доларів закон тьмяніє?
— Так, саме так, схоже, і виходить. Хоча ні для кого не таємниця, що корупція дедалі більше руйнує устої багатьох державних і правоохоронних структур. Але практика свідчить: навіть у випадках затримання великих корупціонерів у момент одержання хабара порушені кримінальні справи найчастіше так і не «доходять» до судів. Або справи «розвалюються» під час слідства, або обвинувачувані йдуть з-під варти. Наведу характерний приклад. За хабар у сумі 2,1 тис. дол. США, отриманий 30 березня ц.р. від приватного підприємця Лахмана, було заарештовано у своєму робочому кабінеті директора Одеського книжкового ринку Яблонського (крім торгівлі книжками, торговці тут бавляться обміном валюти — добовий оборот сягає півмільйона доларів). Невдовзі слідчі обласної прокуратури встановили: за рік роботи пан Яблонський поповнив сімейний бюджет за рахунок хабарів на 131,4 тис. дол. США. Проте через три місяці, а саме 5 липня, санкцію на арешт скасував суддя Іллічевського місцевого суду Олексій Буран. Причому скаргу Яблонського суд розглянув без участі представника обвинувачення — прокурора Одеської області навіть не повідомили про запланований судовий розгляд. Довелося Одеському апеляційному суду відновлювати законність — 18 липня було скасовано рішення судді Бурана, а Яблонського знову взято під варту. Проте головний епізод «корупційної» епопеї стався о 2 годині ночі 21 липня: Яблонському вдалося «втекти» з-під варти. Попри те, що охороняли його троє бійців «Беркута», співробітник карного розшуку та співробітник ГС БЕЗ Жовтневого РВВС Одеси. І почувався 34-річний директор ринку під охороною вельми комфортно — йому дозволялося не тільки користуватися власним мобільним телефоном, а також приймати «у справах ринку» багатьох посадових осіб, зокрема співробітників міліції. Невже не знав про все це начальник РВВС Бахчиванжи? Ні, звісно, пояснить він згодом: я в цей час перебував «на лікарняному», а охорону пана Яблонського забезпечували інші особи. Під час службового розслідування з’ясувалося: однією з таких відповідальних осіб був співробітник РВВС Горбатюк. Але ж він — зять міського голови Боделана, хто його візьметься карати за втечу заарештованого? Так один злочин, що залишився без покарання, накладається на інший і виникає страшна хвороба — синдром безкарності та кругової поруки, подолати яку часом справді важко. Ми вже знаємо, що здійснюється тиск на слідство, яке провадиться під контролем МВС, із метою захистити декотрих винуватців цього кримінального інциденту. Відомо також, що перед втечею в Яблонського просили значну валютну суму за допомогу в припиненні розслідування. А стосовно наведених правових порушень із боку судді Олексія Бурана, то мною направлене офіційне звернення на адресу Вищої ради юстиції України про притягнення до відповідальності судді О.Н.Бурана, відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус суддів», за створення «штучних перешкод слідству в установленні істини в кримінальній справі». І запропоновано розглянути питання про звільнення цього судді з посади за невиконання обов’язків і порушення присяги.
— Хотілося б уточнити: як часто доводиться адресувати подібні звернення вищим органам виконавчої та судової влади?
Володієте збройовим складом? Це може обійтися в 170 грн.
— На жаль, частіше, ніж хотілося б. За такі неправові дії незабаром, напевно, доведеться відповідати в установленому законом порядку й судді Роздільнянського місцевого суду Одеської області В.В.Олійниченко. 13 липня ц.р. вона прийняла рішення відмовити в судовому переслідуванні групі молдовських контрабандистів, затриманих після тривалого переслідування нарядом прикордонників за незаконне перевезення дорогого вантажу без будь-яких документів. Цим суддя Олійниченко, на наш погляд, теж порушила присягу та службові обов’язки, діючи всупереч вимогам ст. 6 і 10 Закону України «Про статус суддів», проігнорувала норми процесуального й матеріального права, а також права посадових осіб. Не менш «дивного» рішення дійшов недавно й інший одеський суддя, оштрафувавши на 170 грн. й відправивши на перевиховання без ізоляції від суспільства громадянина сусідньої держави за незаконне зберігання складу зброї, боєзапасу якого вистачило б для десятків замовлених убивств (7 автоматів і пістолетів, півтисячі патронів до них, 2 радіокеровані вибухові пристрої, 3 капсули-детонатори й вогнепровідний шнур)...
А своєрідним «спусковим гачком» для таких рішень і дій є, на мій погляд, культивована місцевою владою атмосфера безкарності й потурання «своїм» людям у сфері управління. Як юрист і колишній прокурор не можу, приміром, кваліфікувати інакше, ніж як спробу масового підкупу керівництва правоохоронних структур, недавню безкоштовну передачу міською владою на чолі з Русланом Боделаном у користування та приватну власність десяткам посадових осіб цих відомств багатьох земельних ділянок у курортній зоні міста-мільйонника. Під час перевірки виконання в Одесі «антикорупційного» законодавства представники парламентського комітету переконалися, що кожна сотка таких «земельних наділів» тут продається по ціні від 4 до 11 тис. дол. США. Неважко підрахувати, яку валютну суму може виручити за свої 14 соток землі, приміром, начальник УМВС України в області Іван Григоренко, його заступники, а також інші міліцейські та посадові особи. Чи не складно після цього приймати правові рішення, керуючись винятково буквою та духом Закону? А як розцінити той факт, що особисту охорону того-таки Боделана недавно офіційно забезпечували люди фірми «Капітан», яка підпорядкована й перебуває на утриманні відомого кримінального авторитета Ангерта (більше відомого як Ангел)? Чи може такий стан речей вважатися нормальним? Хто з керівників правоохоронних структур ставив перед собою такі питання? Я можу сказати, якою була реакція на «незручні» публічні запитання, адресовані мною та народним депутатом Віктором Шишкіним одеському керівництву. Після наших виступів на початку цього року в прямому ефірі програми «Око» цю телепрограму просто прикрили, а з телеведучими розірвали контракт...
Як тут не згадати, що той-таки Ангерт, будучи «нев’їзним» в Україну, ще недавно мав необмежені можливості з’являтись у програмах місцевих телекомпаній, перебуваючи при цьому на берегах туманного Альбіону! А торік цьому співвласникові компаній «Данс Карго» й «Інтер Ойл Юнайтед Кінгдон» удалося взяти участь у реалізації проекту будівництва неподалік історичного центру Одеси газового термінала потужністю 1 млн. тонн. Цей факт важко коментувати: скажу тільки, що рішення про виділення величезної земельної ділянки під будівництво потужного й вибухонебезпечного об’єкта видано майже через рік після початку будівельних робіт. Знали про це керівні законники? Повинні були вжити заходів щодо припинення велетенського самобуду вартістю в десятки мільйонів доларів? На жаль — нічого не зробили, що, треба думати, навряд чи сприяло зміцненню правосвідомості як одеських охоронців законності, так і рядових громадян. А коли так — чи варто дивуватися торжеству беззаконня, злочинним розбіркам на вулицях серед білого дня, під час яких гинуть від автоматних черг як злочинці, так і ні в чому не винні городяни? Нас це вже не шокує?! Браві правоохоронці теж твердять: усе о’кей?! Навіщо ж тоді хвилюватися з приводу чергового замовленого вбивства? Хіба не таким чином «усунуто» місцевих підприємців Бєлоуса, Табачника, Гарбуза й багатьох інших? Хіба знайшли доблесні детективи замовників, посередників і виконавців, хіба торжествує його величність Закон, хіба настала неминуча розплата? А якщо все саме так, то що заважає нам міркувати таким чином: зрештою, не генерала ж СБУ вбили кулі кілера-снайпера, а лише полковника?..
— Дуже жорстко, Юрію Анатолійовичу...
— Перепрошую, дуже схвильований подіями в рідний Одесі. І не можу повірити, що центральні органи влади й далі байдуже спостерігатимуть за правовою сваволею, що панує в мільйонному місті. Я просто не встигаю реагувати на стресові ситуації. Довелося звертатися в Генпрокуратуру з приводу того, що місцеві убозівці три місяці безпідставно тероризують судноплавні компанії «Укрферрі» — практично єдину з тих, що залишилися «на плаву». Безславно припинили цю «операцію» — розпочали іншу... Отож і виходить: спецпідрозділи настільки завантажені опікою та дрібними операціями, що нема коли зайнятися по-справжньому важкою та небезпечною справою — викоріненням організованої злочинності.