Сьогодні, в умовах неймовірного протистояння України російській військово-політичній провокації, всім зрозуміло, що В.Янукович - її неодмінний елемент. З цією метою статус В.Януковича президент РФ визначив досить оригінально: "Зрозуміло, що в нього немає ніякої влади, але президент юридично легітимний". Цю казуїстику Росія використала в Раді безпеки ООН для обґрунтування правомірності своїх агресивних дій проти України демонстрацією звернення В.Януковича до російського президента з "проханням використати Збройні сили РФ для відновлення законності, миру, правопорядку, стабільності, захисту населення України".
Мало того, що Віктор Федорович щільно "зарядився" на ч. 1 ст. 111 КК України ("державна зрада"), він ще й підвів свого рятівника. В.Янукович у своєму листі продемонстрував звичну готовність до узурпації влади тепер уже на очах усього світу - привласнення повноважень, які, за Конституцією України, належать парламенту
(п. 23 ст. 85). З боку РФ очевидна "спроба з непридатними засобами": звернення надійшло від неналежного суб'єкта, більше того, за визначенням президента Росії - без "ніякої влади".
На мій погляд, В.Янукович допустився двох невиправних помилок, які визначили достатні передумови та обґрунтування рішень, прийнятих парламентом у питанні самоусунення його від посади. По-перше, він упродовж 48 годин з моменту підписання угоди з опозицією не підписав прийнятий Верховною Радою України Закон про відновлення дії Конституції України в редакції від 08.12.2004 р. Цим він фактично дезавуював свій підпис під угодою і зробив її юридично нікчемною. Ще серйозніша помилка - заява В.Януковича про те, що він не підпише жодного закону, прийнятого "бандитами". Так він назвав народних депутатів, як і В.Янукович, обраних народом. "Навіть" президент РФ вважає парламент "частково легітимним". В.Янукович, якщо він бажав підтримувати заявлене реноме легітимного глави держави, мав заявити про безумовне виконання своїх повноважень і хоча б накладати вето на закони, прийняті парламентом. Але для цього йому необхідно було залишатися на робочому місці.
Оцінювати рішення парламенту про визнання того, що Янукович самоусунувся від виконання президентських повноважень, на предмет його відповідності Конституції немає сенсу. Такої підстави самоусунення президента від посади Основний Закон не передбачає, як і не передбачає повноважень президента й Конституційного суду на антиконституційний переворот та узурпацію влади. Тому відновлення знехтуваного конституційного ладу було застережено у відомій угоді між президентом та опозицією. Усе, що відбувалося впродовж останніх трьох років, особливо в останні три місяці, в момент, коли необхідно було почати реалізацію угоди між узурпатором і опозицією, створило екстраординарну ситуацію. Коли лік ішов на години, в умовах повної деградації влади й економіки, президент - "спусковий гачок" процесу відновлення конституційного ладу - самоусунувся від виконання взятого на себе зобов'язання і став "спусковим гачком" російської агресії. "Зависла" сама доля держави. Так, теоретично можна було розпочати процедуру імпічменту, але вона мала ще більші дефекти, оскільки відповідного закону немає, а КСУ і Верховний Суд відомо в якому стані. Тут президент РФ має рацію: "Це складна, тривала процедура".
Може, у цьому і був політичний сенс втечі В.Януковича? Парламент виявився у стані "крайньої необхідності". Несприятливі для В.Януковича наслідки настали в результаті здійснення Верховною Радою дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала правам і свободам громадян, суверенітетові й територіальній цілісності України, її економічній безпеці. Цю небезпеку в нинішніх обставинах не можна було усунути іншими засобами.
Хоч як парадоксально, В.Янукович формально зберігає за собою звання президента України, оскільки воно "охороняється законом і зберігається за ним навічно, якщо тільки президент України не був зміщений з посади в порядку імпічменту (ч. 3 ст. 105 Конституції)". Можливо, у майбутньому в Конституції з'явиться механізм позбавлення звання "президент" і в інших випадках, не передбачених сьогодні Основним Законом.
Але пам'ять про "Небесну Сотню" завжди нагадуватиме про час владарювання цієї людини.