Те, що сталося в місті Києві по вулиці Сагайдачного, 33 (колишня Жданова), здавалося, під силу лише феї з відомої казки «Попелюшка». Але Поділ є Поділ. Перетворити гарбуз на карету тут уміють не гірш, аніж у казці Шарля Перро.
Фантастична трансформація відбувалася такими етапами. Ще 1982 року виконком Подільського району Києва дозволив Подільському райгастрономторгу по вулиці Жданова, 33 (тепер Сагайдачного, 33) тимчасово встановити збірно-розбірний павільйон. Ухваливши таке рішення, районні власті зобов’язали райгастрономторг:
1. Виготовити генплан встановлення павільйону й узгодити його в ГоловАПУ.
2. Одержати дозвіл на встановлення павільйону в міськвиконкомі, у спецвідділі з благоустрою.
Не тільки сьогодні не люблять паперової тяганини. Малу архітектурну форму збудували, не обтяжуючи себе документами. Земельну ділянку не виділяли, проектну документацію не затверджували, дозвіл на виконання робіт не отримували, в експлуатацію її ніхто не здавав. Здавалося, найменший вітерець державного контролю змете з землі неузаконену споруду. Але торгівля овочами йшла, і павільйон почав розвивати свою кореневу систему.
На світ з’являється фірма ТОВ «Дністер», що орендує павільйон у райгастрономторгу. Але відчуття нестабільності не дає жити. А оскільки павільйон стільки років не рухається з місця, у ТОВ «Дністер» виникає тверда впевненість у тому, що ця споруда є нерухомістю. Не будучи ні забудовником, ні власником, 1995 року ТОВ «Дністер» відважно звертається в Бюро технічної інвентаризації. І оплачена ним же інвентаризація проходить. У матеріалах БТІ немає жодного документа, на підставі якого новонароджену нерухомість було зареєстровано за фондом держмайна Подільського району.
Неузаконена споруда, яка проскочила повз баланс і увагу при реорганізації Подільського РГТ, стає власністю нового хазяїна. ТОВ «Дністер» купує павільйон у фонду комунального майна району за розпорядженням голови райадміністрації. Але зареєстрований у БТІ павільйон так і залишається павільйоном. Успішно розпочата трансформація триває.
Мов за помахом чарівної палички в тексті свідоцтва про право власності з’являються потрібні слова. Так, у примірнику свідоцтва, що зберігається у Фонді приватизації Подільського району, ми бачимо, що «ТОВ «Дністер» є власником павільйону розміром 258,7 кв.м». А у примірнику власника — «ТОВ «Дністер» є власником приміщення на базі павільйону розміром 258,7 кв.м». Таким непомітним, але ефективним шляхом наш павільйон скам’янів. Спроба провести експертизу примірника ТОВ «Дністер» не вдалася. У день пред’явлення, на прохання прокуратури, цього документа в судовому засіданні зал суду стрімко залишає юрист ТОВ «Дністер» разом із потрібним свідоцтвом. Трагічне викрадення робить проведення експертизи неможливим.
Успішна «прихватизація» не зупиняється, і межі нерухомості розсовуються ще майже на 200 кв.м, потроху відтісняючи менш заповзятливих сусідів.
Хто, як не господарська Феміда, здатна розібратися в цій історії? І відважний ТОВ «Дністер» вирушає до суду, де вимагає визнати за ним право власності ще на 165 метрів, додатково до вже наявних у нього 258 метрів павільйону.
І що ж Господарський суд м. Києва? Ні прокуратура, ні Фонд держмайна, ні три фірми не змогли переконати його в тому, що ТОВ «Дністер» прикупило 258 кв.м металоконструкцій.
«Суд, беручи до уваги довгострокове користування приміщенням позивачем», ухвалив рішення: вимоги позивача задовольнив частково, визнав право власності на приміщення павільйону ПА — 62, розміщеного по вул. Сагайдачного, 33, у м. Києві, площею 165 кв.м.
Хай живе нова процедура приватизації! Безоплатна, без зайвих паперів і зволікань, навіть без посилання на матеріальний закон, яким установлені правила визнання права власності.
Ця історія правового чарівництва ще не закінчена. Може, вона допоможе задуматися над тим, що ми з вами оплачуємо існування всіх органів державної влади: як тих, яким доручено управляти землею, так і тих, яким доручено реєструвати нерухомість. І, звісно ж, тих, яким довірено здійснювати правосуддя.