Днями в парламенті обговорювалася програма приватизації. Держава має намір найближчими роками позбутися малих пакетів акцій, які їй належать. Що ж до великих, та ще й стратегічних підприємств, то вони продаватимуться на конкурсах. Однак поки уряд набереться відваги, від ряду фабрик та заводів мало що залишиться. По-перше, вони рік у рік стають дедалі менше привабливими. А по-друге, з допомогою процедури банкрутства їх можуть розтягнути вроздріб або забрати повністю за безцінь, що, власне кажучи, і коїться. Сьогодні (це добре видно на прикладі Одеси) позначилася чітка тенденція: прибрати до рук безгоспне майно заводів, яке там ще залишилось і яким держава мало цікавиться. Ситуація навколо одеського заводу «Оріон» це підтверджує.
Серед стратегічних
ВАТ «Машинобудівне виробниче об’єднання «Оріон» спеціалізується на випуску компресорів для побутових холодильників, транспортних кондиціонерів (зокрема для спецтехніки) і ємностей для молочних продуктів. За рішенням Кабміну, з 1999 р. «Оріон» значиться в списку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Контрольний пакет акцій (50+1) належить державі. І закріплений за нею на п’ять років — до 2004 р. Перебуває в управлінні Мінпромполітики.
Останнім часом завод працює лише на 10% своїх потужностей. Верстати вмикають тоді, коли є замовлення. Протягом року випускають продукції десь на 400—700 тис. грн. Грубо кажучи, сьогодні за рік «Оріон» виробляє приблизно стільки, скільки за часів Союзу виробляв за один день. Мізерна зарплата (у середньому 180—200 грн.) виплачується невчасно. Виробництво сьогодні збиткове, є бюджетні борги й хронічна заборгованість перед Пенсійним фондом.
Щоправда, якщо послухати керівництво, то завод має велике майбутнє. Тільки незрозуміло, коли воно настане. Не сьогодні — завтра завод узагалі може перейти до інших рук — його банкрутять. І нині зусилля керівництва заводу, яке, до речі, складається з директора та його заступника (немає навіть юриста), спрямовані на боротьбу з судами та правоохоронними органами.
Хто кого
Якщо вірити тутешньому начальству, то причина всіх нинішніх лих, які впали на підприємство, — конфлікт між «Оріоном» та Одеською юридичною академією, що виник восени 2001 р. Яблуком розбрату став заводський 16-поверховий лікувально-оздоровчий комплекс (ЛОК), який лежить майже біля моря, на 8-й станції Великого Фонтана. Будівля, до речі, запущена й давно потребує ремонту. Взимку комплекс практично порожній, за винятком поверхів, що здаються в оренду.
Юракадемія, за домовленістю з директором комплексу, тимчасово, на два навчальних роки, поселила там 182 студенти. Коли керівництво заводу, чиїм структурним підрозділом є ЛОК, довідалося про умови винайму приміщень, то запротестувало. Юракадемія збиралася платити за проживання однієї людини близько 90 копійок на добу й оплачувати рахунки за спожиту студентами електроенергію, воду, ремонт приміщень та частково податок на землю. Завод заявив, що вартість проживання одного студента — 500 грн. на місяць. Академія відмовилася платити такі гроші. Тоді керівництво заводу вирішило відключити електроенергію та воду. Це в зимовий час, у будинку, де немає опалення і кімнати обігрівалися з допомогою електроприладів. Та студенти продовжували жити в комплексі до самого літа.
З погляду юракадемії, причина конфлікту в тому, що керівництво заводу, призначивши таку плату, вирішило за рахунок студентів та їхнього навчального закладу поліпшити матеріальне становище й погасити борги по ЛОК «Оріону». На той час облдержадміністрація за борги із зарплати погрожувала надіслати в міністерство відповідні матеріали з проханням розірвати контракт із головою правління ВАТ «Оріон» Кущаком і в прокуратуру — для реагування. Внаслідок цього в конфлікт було втягнуто міністерства, прокуратуру й суди.
Кримінальні справи
Спочатку було порушено кримінальну справу за фактом виселення студентів і зловживання службовим становищем з боку керівництва оздоровчого комплексу, яку згодом закрили. Потім було відкрито, точніше — реанімовано, кримінальну справу безпосередньо по заводу. Влітку 2000 р. у касира заводу вкрали понад 15 тис. грн., зібраних у людей за комунальні послуги. Свого часу міліція не стала займатися крадіжкою, і справу порушила прокуратура... І ось через рік прокуратура згадала про справу, але тепер вона звучала майже моторошно: про розкрадання коштів в особливо великих розмірах.
І пішло-поїхало. Постанова за постановою: про призначення ревізії фінансово-господарської діяльності АТ «Оріон», про обшук, про виїмку документів, зокрема у реєстратора АТ і облстатуправління. Різні запити, розпорядження. І допити за допитами.
Заводчани оскаржать у цивільному суді неправомірні дії працівників прокуратури. У скарзі, зокрема, зазначать, що було вилучено величезну кількість документів без докладного опису і тим самим паралізовано господарську діяльність підприємства. Суд винесе подання на ім’я обласного прокурора, в якому відзначить низку порушень, допущених правоохоронними органами, і попросить перевірити законність їхніх дій. Проте жодної реакції не буде. Тоді направлять скаргу на ім’я Президента країни й генпрокурора. І справа про крадіжку грошей у касира як особливо важлива (що розслідується й донині) перейде під контроль Генпрокуратури.
Та це не все. Прокуратура майже одночасно порушила ще дві кримінальні справи. Про невиплату зарплати, яку сьогодні закрито, і про незаконний продаж ще наприкінці 1999 р. частини нежитлового будинку, що належить заводу. Виручені кошти в розмірі 80,7 тис. грн., за даними прокуратури, були витрачені на купівлю акцій свого «Оріона». У зв’язку з цим вирішено вилучити необхідні документи в Одеському регіональному відділенні ФДМ і доручити Одеському територіальному управлінню з цінних паперів і фондового ринку перевірити діяльність «Оріона».
Далі. Прокурор міста від імені ВАТ «Одесаобленерго» пред’явить позов проти ЛОКу «Оріона» з проханням стягнути з нього борг за електроенергію. (Позов, зазначте, буде поданий в інтересах держави.) Тим часом керівництво заводу пояснюватиме, що борг виник через небажання юракадемії погасити всю суму за проживання студентів. А та запевнятиме, що вона розрахувалася.
Загалом, у відповідь на дії правоохоронних органів Мінпромполітики проситиме генпрокурора передати кримінальні справи в іншу область з метою об’єктивного їх розслідування. Та отримає відмову. Народний депутат Сергій Ківалов надсилатиме листи прем’єр-міністру України. З посиланням на заводчан, він повідомить, що «Оріон» фактично не виробляє продукції з 1998 р. і на виставках демонструються старі зразки. Спостерігається стрімке скорочення робочих місць. На виробництві працює менше 40 чоловік. І навіть їм зарплату вчасно не виплачують. Борг на травень 2002 р. перевалив за 10 тис. грн. Суди завалені позовами про її невиплату на 8 тис. грн. Насамкінець підкреслювалося, що перевірки прокуратури та податкової показують зовсім іншу картину, відмінну від тієї, яку змальовує Мінпромполітики у своїх листах до Кабміну.
У свою чергу, керівництво заводу в пояснювальних записках заявить: мета беззаконня, що коїться, одна — розвалити підприємство й розтягнути його майно.
Приватизувати не можна, банкрутити можна
З проханням визнати «Оріон» банкрутом до суду звернувся Іллічівський райвідділ Пенсійного фонду в м.Одесі, пред’явивши претензії на 197,8 тис. грн. Господарський суд Одеської області буквально наступного дня після подання заяви (26 квітня 2002 р.) розглянув претензії пенсійників, визнав їх вагомими і відразу призначив арбітражного управляючого. Проте через місяць Пенсійний фонд передумав і вирішив свою заяву відкликати. Звернувся до суду з відповідним папером, попросив справу припинити, оскільки завод частину заборгованості вже погасив і гарантує до кінця року погасити решту. Оголошення в газеті про порушення справи про банкрутство не дали, і, природно, ніхто з інших кредиторів претензій заводові не пред’являв, тому, відповідно до закону, справу слід закрити. (Якщо це не порушує прав боржника та кредиторів.) Зрозуміло, права «Оріона» при цьому не порушувалися і боржника — теж, оскільки він сам про це попросив. Але ж ні. Суд справу вирішив продовжити.
Через три місяці суддя В.Продаєвич (нині голова господарського суду Одеської області) передав його судді А.Оборотовій, яка почала вимагати від «Оріона» та Пенсійного фонду надати докази погашення заборгованості. Та судове засідання з різних причин постійно переносилося. І лише 16 жовтня, майже через півроку, воно нарешті відбулося.
Суддя нагадала про заяву Пенсійного фонду (попри те, що її відкликали), повідомивши, що факт неплатоспроможності «Оріона» встановлений, що завод заборгував Пенсійному фонду 197,8 тис. грн. (хоча на той час частину боргу вже було погашено), і на цій підставі зобов’язала пенсійників подати в офіційний друкований орган оголошення про порушення справи про банкрутство «Оріона». На цьому самому засіданні було продовжено повноваження розпорядника майна «Оріона» В.Галантерніка.
Керівництво звертається до голови суду: мовляв, що це таке, забезпечте законність. В.Продаєвич, який особисто все починав, заявить: немає підстав звинувачувати в упередженості суддю Оборотову. Та й узагалі, мовляв, про яке припинення справи можна говорити, якщо Пенсійний фонд 19.09.2002 р. надіслав до суду нову заяву про визнання кредиторських вимог? Але в справі такого документа немає. І суддя Оборотова ніде на нього не посилається. І, за словами самих пенсійників, нової заяви суду вони не надсилали. У справі лише є лист від 18.09.2002 р., у якому вони, на вимогу суду, повідомляли, що «Оріон» заборгованості не погашає і що в 2002 р. проводилися лише поточні платежі.
Незрозуміла ситуація і з опублікованим оголошенням в «Урядовому кур’єрі» про порушення справи про банкрутство. Суд зобов’язав пенсійників подати його в десятиденний термін. Воно з’явилося в газеті через шість днів. Однак Пенсійний фонд його не давав. Щодо цього є письмова заява ПФУ. Хто ж подав оголошення? Керівництво заводу надіслало запит у газету і на підставі отриманих даних провело власне розслідування. На їхню думку, замовлення від імені Пенсійного фонду було зроблене по факсу, що належить арбітражному управляючому В. Галантерніку, якого суд призначив розпорядником майна «Оріона». Чи це так? Що з цього приводу думає сам Галантернік, автору цих рядків довідатися не вдалося. Від зустрічі арбітражний управляючий (нині заступник директора філії Агентства з питань банкрутства в Одеській області) ухилився.
Керівництво «Оріона» відразу стало оспорювати всі рішення судді. Подало скаргу в Одеський апеляційний господарський суд. Та оскільки надій майже не плекали, було подане також клопотання й на ім’я голови Вищого господарського суду. І ось 28 січня 2003 р. Одеський апеляційний господарський суд задовольнив скаргу «Оріона». Але частково. Суд установив, що завод заборгував ПФУ не 197,8 тис. грн., а 78,5 тис. І визнав незаконним призначення В.Галантерніка розпорядником майна «Оріона». Оскільки з Мінпромполітикою його кандидатуру не погоджували й ніхто не клопотався про продовження його повноважень — у матеріалах справи таких даних немає. Що ж до питання відкликання Пенсійним фондом своєї заяви, то апеляційний суд вважає: господарський суд вчинив правильно, утримавшись від передчасного ухвалення рішення. Інакше це призвело б до порушення прав кредитора. Одне слово, якщо Пенсійний фонд втрутився в бійку, то має довести справу до кінця, бо йому ж гірше буде.
До речі, самі пенсійники, судячи з того, що вони кажуть (а не з того, що пишуть), дотримуються такої самої точки зору. За словами колишнього начальника Іллічівського райуправління ПФУ в Одесі Швеця, один із найбільш злісних неплатників на дорученій їм території — це завод «Оріон». З 1991 р. і по 1999 р. він не перерахував фонду жодної копійки. Заборгованість за ці роки йому списали. З 2000 р. він почав робити нові борги. Лише з 2002-го року став платити поточні платежі. І гасити незначні суми боргу.
Звісно, керівництво «Оріона» з ПФУ не згодне. Вважає: заява щодо минулих років — наклеп. А нинішній борг становить лише 48,3 тис. грн. Тобто не дотягує до мінімуму, який дає право звертатися в суд із заявою про банкрутство. На цій підставі «Оріон» звернувся зі скаргою у Вищий господарський суд України з проханням скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду, який визнав борг у 78,5 тис. грн., і закрити справу про банкрутство «Оріона».
А поки «Оріон» шукає захисту в Києва, по його душу прийшли інші кредитори. Якщо припустити, що на майно «Оріона» хтось серйозно поклав око, то процедури банкрутства «Оріона» навряд чи вдасться уникнути. Якщо навіть ВГСУ буде на його боці.