7 червня генеральний прокурор Святослав Піскун заявив, що у справі про контрабанду зброї проходять три посадовці високого рангу. За його словами, крім екс-глави СБУ І.Смєшка, це два високопоставлених чиновники з іншого відомства. Ігор Смєшко заявляє, що проти нього ніколи не порушувалося жодних кримінальних справ і він ніколи не проходив обвинувачуваним у жодній кримінальній справі, зокрема пов’язаній із будь-якою контрабандою зброї. У такий спосіб І.Смєшко прокоментував заяву генерального прокурора Святослава Піскуна про те, що колишній глава СБУ проходить у справі про контрабанду зброї «як один із тих, хто цю зброю завозив».
«Я з усією відповідальністю заявляю, що проти мене ніколи не порушувалося жодної кримінальної справи. Я ніколи не проходив обвинувачуваним у жодній кримінальній справі, а тим більше у кримінальній справі, пов’язаній із будь-якою контрабандою зброї. Інакше і бути не могло, адже за час існування нашої держави я обіймав найвищі керівні посади у сфері розвідки та контррозвідки», - йдеться у заяві І.Смєшка.
«Заяву С.Піскуна про те, що я нібито «проходжу у справі про контрабанду зброї як один із тих, хто цю зброю завозив», зроблену на прес-конференції 7 червня, вважаю нічим іншим, як спробою уникнути участі в судовому засіданні 9 червня щодо його попередньої брехні в ефірі «5 каналу» у програмі «Закрита зона», а також неадекватною реакцією на критику на його адресу в моїх інтерв’ю газетам «Факты и комментарии» (27 травня 2005 р.) та «Версии и коментарии» (№10, червень 2005 р.)», - підкреслив І.Смєшко.
Він назвав заяву С.Піскуна про причетність екс-глави СБУ до контрабанди зброї «цинічною брехнею, за яку С.Піскуну доведеться відповідати в суді, відповідно до законів України».
«На жаль, змушений констатувати, що така поведінка С.Піскуна свідчить про серйозні проблеми в його професійній підготовці, схильність до інтриганства та блюзнірства, що, з огляду на посаду, яку він обіймає, становить серйозну загрозу системі забезпечення правопорядку в країні», - йдеться у заяві.
І.Смєшко звернувся до С.Піскуна з настійною вимогою «припинити непорядну і не гідну генерального прокурора практику шельмування своїх опонентів на догоду особистим кар’єрним інтересам».
Колишній глава СБУ подав у суд на генпрокурора після програми «Закрита зона» («5 канал»), присвяченої справі про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе. У цій програмі С.Піскун розповів про дзвінок екс-глави СБУ з проханням призупинити розслідування «справи Гонгадзе». Сам І.Смєшко заявляє, що не телефонував 2003 року С.Піскуну і не вимагав від нього заморозити розслідування цієї справи.
І.Смєшко очолював СБУ з 4 вересня 2003 року по лютий 2005 року. Доти був заступником, першим заступником секретаря РНБО. Очолював Комітет із військово-технічного співробітництва й експортного контролю при президенті України. З вересня 2000 року по жовтень 2001 року - аташе з питань оборони, військовий аташе при Посольстві України у Швейцарії - постійний представник Міністерства оборони України при міжнародних організаціях у Женеві. З червня 1997 року по вересень 2000 року - начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України (з червня 1997 року по квітень 1998 року - голова Комітету з питань розвідки при президенті, а з квітня 1998 року по лютий 1999 року - заступник голови Комітету з питань розвідки при президенті, - за сумісництвом).
Не можна не відзначити, що С.Піскун, від якого давно і, так би мовити, наполегливо очікували порушення кримінальної справи стосовно І.Смєшка, послідовно наполягав, що це потрібно зробити виключно на підставі реальних доказів. А не матеріальної бази, яка справляє враження лише завдяки кількості долучених до справи матеріалів, та аж ніяк не вазі їх як докази, прийнятні для суду. Тож не можна виключати, що зазначена кримінальна справа справді отримає своє логічне завершення у вигляді судового вироку.
Що ж стосується кримінальної справи, порушеної за фактом прослуховування телефонної розмови між Святославом Піскуном і послом США в Україні Джоном Хербстом, то шанс бути розслідуваною по-справжньому в неї з очевидних причин також є. З огляду на особистості ображених «фігурантів» розмов.
А ось за великим рахунком, мабуть, нічого принципово нового тексти розмов, які поширюються в Інтернеті, а серед них і такі, що кваліфікуються С.Піскуном як «марення сивої кобили», до його сформованого образу не додадуть і від нього не віднімуть.